«Люблю грозу спочатку травня...» (Федір Іванович Тютчев. Мюнхен) З Дунаєм – Альпи, Рейн, очей блакить. Антична грізна відпливла сміливість. Чудес таємна чується кмітливість. А чарів диво магії влетить. Роздоллям пристрастей вмій володіть! О травень мій, прискорюй неквапливість! В захопленню моя є особливість. Амур, надія з вірою, ведіть! На мить – обійми щирості обраниць. А серцю щастя ллється через край. Душа, співай, занурюйся у танець! У вир кохання дивовижно грай, Шансонів і романсів вихованець! А ностальгія – і скрижаль, і рай. |