Чарівна ти, русява, забуваєш Брюссель... Солов′я спів як з′ява. Нас кружляй, карусель! Маскам – доля ламатись. Час настав не блукать... І шепоче фламандська мова слово «кохать»... Так пора повторити почуття ці старі! Їх змогли відтворити земляки, що майстри... Фарби стали петитом, бо налиті тіла. Ти така апетитна! Пристрасть приклад дала. По-французьки? Не місце, хоч будинок казок... По-німецьки – навмисно, щоб згадати разок! Пророкуєш, Кассандро, як мадемуазель? А тебе – тільки завтра! – хай обійме Брюссель!.. |