Уся душа до тебе лине. Серцям, обраниця, повір! Як щось пухнасте, тополине, злітає з неба дивний вир. Прогулянкою вийшли зорі нам вечорниці чарувать і в променистому узорі себе коханню дарувать. Неначе чую голос долі, чи то казкової доби, чи то – магічно – мрії тої, що призначається тобі. Все посміхається, співає і потопає уві сні, а осінь кригу розбиває і поступається весні, що в квітках свій вінок наділа і умивається в росі. Любов, і віра, і надія зливаються в твоїй красі. |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
