Недолi (Скорби) Стихи М. Петренко Музыка Л. Александровой Аранжировка В.Заремба Перевод Сергея Фатулева 20.05.2011 г. Г. Самара Задумчивым взглядом на небо взираю: Мне б сокола крылья, но я не летаю, О, Господи, в мире всему есть предел… Я б крылья расправил и в небо взлетел. За тучи далекие, в дальние страны, Судьбу поискать, залечить в сердце раны, У звезд и у солнца о счастье молить, И в свете их ясном о горе забыть. Судьбой своей с детства я был обделенным, Слугой для нее, и мальчишкой бездомным, Чужой у судьбы и чужой у людей: Да разве ж кто любит безродных детей? С бедою в обнимку всегда засыпаю, В лишеньях и горестях век коротаю, Но в жизни не будет мне доли иной - Далекое небо - вот дом мой родной. И если тоска меня вдруг одолеет, - На небо взгляну, и в душе потеплеет. Что я сирота, мне забыть нелегко, Летят мои думы уже высоко... Мне б крылья орлиные, силу, терпенья, Я б землю оставил и на новоселье Орлом в бесконечное небо вспорхнул, И в облаке белом для всех утонул! __________________________________ Подлинный текст стихотворения Недолi Михайло Петренко Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе втопить. Бо долі ще змалку здаюсь я нелюбий, Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей? Кохаюся з лихом, привіту не знаю І гірко і марно свій вік коротаю, І в горі спізнав я, що тільки одна — Далекеє небо — моя сторона. І на світі гірко, як стане ще гірше, — Я очі на небо, мені веселіше! Я в думках забуду, що я сирота, І думка далеко, високо літа. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля, Я б землю покинув і на новосілля Орлом бистрокрилим у небо польнув І в хмарах навіки от світу втонув! Джерело: Найкращі пісні України, "Майдан", К., 1992. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
