Тебе не обійти, тим більше не об'їхать. Нема кінця, ціни. З тобою ми – в рідні. Протектори – ізнов в залисинах від бігу. Врятовуєш роки, а в пил стираєш дні. В нас – кров артерій, вен. А у дороги де ви? А серце де твоє, що народило пульс? Ти вся – калейдоскоп, каскад чудес миттєвих, ламкий, тривожний блиск розсипчастості бус. Ти здиблена, як кінь, зриваєшся кар'єром, зеленим ледь мигне цілюще світло. Звір! Єднаєш водіїв, сприяєш їм, кар'єрам, здоровий топиш глузд. Зухвалість – наче звір. Змінив вже світлофор свій колорит контрастний. Регулювальник є дороги диригент. Вирує гра за склом. Киплять, як пристрасть, страсті і рвуться у тираж. Дорога – дороге. Бушуєш ти, як шторм, де кожен вал – дев'ятий, але принаймні хоч себе не заужай! Шум затичкою є у вухах, – замість вати. Обгін іззаду йде, а ти не заважай! Від всіх портретів геть! Пріоритет пейзажам! Вдихаю лісостеп, «видавлюю» я темп, в сидінні потонув, увагу дав пасажам і чую твій рельєф, його нерівний тембр. Ти в'єшся, як змія, у неймовірнім танці. Невтомним є кермо, що крутить горизонт. В дорозі кожну мить пригода може статись, в туманній бірюзі ховаючи резон. Пірнаю я в туман і «їду за туманом». Розмітка є і знак. Вдивляюся у них. Ти бачиш більш за всіх і бачишся томами, які я ледь відкрив, подальшого уник. Як зрозуміти: ти мета чи тільки засіб? Я прагну розгадать твій хитромудрий біг. Без тебе жити як? Розсудок обізвався: до тебе їду я і саме по тобі. Приваблюєш азарт в душевності акордів. Як скульптор, в чуйних снах я образ твій ліплю. Який чавун в ногах, що знає заздрість кортів! А ремінь волю дав. Кляну тебе. Люблю! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
