Не ставлю запитань собі, що буде далі, Я просто рухаюсь вперед, кручу педалі. Хоч громовиця й буревій ще не позаду, Та страх вгамується, якщо пройдуся садом. Чекати змін в моїм житті не знаю звідки, Не бачу виходу, зате я бачу квітку, Вдихаю пахощі її, торкнусь пелюсток, У тиху річку зазирну, неначе в люстро. Коли попереду туман, - дивлюсь навколо, І світ реальним видається, як ніколи. За що? Чому? Допоки? Як? Того не знаю. Поки шукатиму одвіт, життя минає. Не осягнути цілий світ, тому і далі Дивлюсь на те, що навкруги, й ловлю деталі. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
