Переводы с украинского. Автор Миклош Форма, г Львов "Вірш скаже все краще за мене" Мой перевод с украинского: * * * Стихи в монологе бесценны, Для лучших признаний - пиши. Не надо читать их со сцены. Они для звучаний души. Заглушатся красками тембра: Подмен, искажений боюсь. Стихи - на эмоциях нерва, Словам, что святыням молюсь. Стихи скажут лучше - читайте, Вас чтение ввысь унесёт, Но - медленно, с чувством листайте Страницы... Там сказано всё. 11.02.2024 02 -12 Оригинал: Вірш скаже все краще за мене. Для того й існують вірші. Не буду читати зі сцени, де звук інтонацій душі заглушиться барвами тембру, а я саме цього й боюсь. Я прагну емоцію нерву дать словом, якому молюсь. Вірш скаже все краще... Читайте... Читання до сенсів знесе. Поволі читайте, гортайте сторінку – там сказано все... _________________________________ «ЛИСТОПАД НЕ ЗАВАДИТЬ…» Листопад не помешает Мой перевод с украинского: Листопада прошу, только в августе их не бывает. Ветер в гневе, порой, посрывает под ноги листы. Изумрудны ещё, не жёлты, и огнём не пылают, Сберегают людей от жары, и невинно чисты. Август, дай листопад, и добавь разжигающей страсти, Не хватает в любви утомлённых от нежности уст. Но бессовестный август коварен и пылкостью красит Каждый летний денёк, но интриг я его не боюсь. Наконец я дождусь сентября и пожалую в осень. Будет томный октябрь; мой последний ноябрь-листопад... Может август за пекло жары и прощенья попросит, Я прощу, но вернуться ему не позволю назад. 11.02.2024 03-39 Оригинал: Галині Чапкайло Листопад не завадить... Та де листопади у серпні? Може, вітер хіба позриває і кине до ніг ще невинне, не жовте, знедолене листя зелене, що людину від спеки рятує, немов оберіг. Листопаду у серпні... Мені листопаду бракує. Так бракує в коханні любов'ю утомлених вуст. А безсовісний серпень про спеку підступно міркує. Хай міркує інтриги свої, я його не боюсь. Врешті-решт дочекаюся я – скоро вересень, осінь, буде жовтень мінливий, а потім – і мій листопад. Ще у мене пробачення серпень за спеку попросить. Я – пробачу, та серпень уже не запрошу назад... ____________________________________ У каждой пани… «У кожної пані існує той пан, що на спомин.» Мой перевод с украинского: У каждой из пани есть ТОТ господин, что навеки, Единственный пан и мужчина с великой душою, Та девичья память лежит за такою межою, Где входят аккорды любви в запредел человека. И тот человек, может быть, невелик был от роду, И может семнадцать ему,.. и учился он в школе, А может и семьдесят, даже,.. с клюкой поневоле, Но в женской душе сотворил он прекрасной погоду. У каждой есть память, и в ней так колотится сердце! И каждая в прошлое то окунуться мечтает... Надежда вернуться на миг никогда не растает, Чтоб снова в объятьях любимого пана согреться. 11.02.2024 23-36 Оригинал: * * * У кожної пані існує той пан, що на спомин. Той пан, що на згадку. Її чоловік за душею. Ця пам'ять жіноча лежить за такою межею, де чути лише наодинці кохання відгомін. І той чоловік, може, мав роки лічені зроду. А може, йому було зовсім сімнадцять – у школі. А може, йому сімдесят, він крокує поволі. Та він у жіночій душі робить добру погоду. У кожної – пам'ять... У пам'яті гріється кожна. І кожна на мить у минуле вернутися мріє. І згадує погляд. І вічну жіночу надію, що знов, як тоді, пані бути коханою зможе... __________________________________ Снег и Львов Снiг зi Львовом горщики побили... Мой перевод с украинского: Снег и Львов опять "горшки побили", В прошлом с обещаньями сращён. В декабре дружить иссякли силы, Будто и не встретились ещё. Дождь по Львову ходит безобидно, Каплями рисует по окну. Дождь и дождь, а снега всё не видно, Я в тоску печали боль воткну. Но сказал бы снегу: брось презренье; И сказал бы Львову - замирись! Плачет город - вновь без настроенья. Шепчут капли: всё пройдёт, молись. Радуйся. Влюбись,.. всё может статься, Слёзы в декабре для Львова - суть, И на снег не стоит обижаться, Только зонтик дома не забудь. 12.02.2024 - 1-11 Оригинал: Сніг зі Львовом горщики побили... Товаришували ще торік, та нема на дружбу в грудні сили, наче не зустрінуться повік. Дощ до Львова ходить, ніби рідний, краплями малює по вікні. Дощ і дощ, і снігу все не видно, і чомусь образливо мені. Я сказав би снігу: кинь погорду. Я сказав би Львову: замирись, але львівську звабив дощ погоду... Та шепочуть краплі: не журись, а радій життю, люби, кохайся, дощ у грудні – Львова тайна суть... Не журись, на сніг не ображайся, тільки парасольку не забудь... _____________________________________ Лiченi вiршi - Считанные стихи Мой перевод: Ты не забрал свои вещи, - сказала она. Выкинь, - ответил, - как все бесполезные речи. Вспомнил на миг: на мансарде в проёме окна Звёзды видны, что целуют любимые плечи. Поговорим? - тихо-тихо спросила она. Незачем - тихо сказал, и в дорогу собрался. Мне показалось на миг - что воскресла весна, Голос любви молодой высоко расплескался. Мы... В горле ком, и не вымолвить сложное "МЫ", Звёздное небо в окне станет завтра другое. Кончилось лето, осенняя хмарь до зимы, Россыпь стихов разлетелась, где счастливы двое. 12.02.2024 2012 Оригинал: Лiченi вiршi Ти не забрав свої речі, сказала вона. Викинь, сказав, це уже не мої речі. Правда, згадалось на мить, що з її вікна видно зірки, як цілуєш її плечі. Ми поговоримо, тихо спитала вона? Не поговоримо, тихо сказав і зібрався. Правда, згадалось на мить, що була весна, як навесні, наче хлопчик малий, закохався. Ми... Та уже не вдається казати, що ми. Небо з вікна і зірки будуть теплі, та інші. Лічені тижні – і осінь, а там – до зими лічені сни без любові і лічені вірші.. _________________________________ . Львовское небо или Вечная молитва Мой перевод: А Небо Львова - безупречно, И в ранний час, вечерний час Врачует всех живущих вечно, Покой питает жажду глаз. Не докучает светлым лицам, Святое Небо - вечный друг, Несчастье может в город влиться, Когда не станет нежных рук. Всегда у Неба есть потребность Вершить Мечты иконостас, И в бесконечном львовском Небе Мой ангел молится о нас. 12.02.2024 4-36 Оригинал: Вiчна молитва, або Львiвське небо А львівське небо – бездоганне. В ранковий час, вечірній час... Воно у мить загоїть рани і спокоєм примирить нас. Не докучає, не свариться одвічне небо – вічний друг. З ним щастя – навіть зажуриться, коли твоїх бракує рук. Завжди у небі є потреба. Над Львовом – мрій іконостас... І бездоганне львівське небо, мов янгол, молиться за нас... _______________________________________ Ты снова выдернула руку Бо потiм не буде нiчого... Потому что потом не будет ничего... Мой перевод: Ты снова выдернула руку - Боишься жару дать огню. Но я холодную разлуку. Касаньем губ остановлю. Не встретим мы с тобой рассвета, Ни звёзд не будет, ни зари, Другим задумчивым поэтам В ночи прошепчут фонари. Позволь, дотронусь на прощанье, Я так стыжусь тебе сказать, Что у меня одно желанье - Твои ладони целовать. 12.02.2024 7-50 Оригинал: Бо потiм не буде нiчого... Ти знову висмикуєш руку, неначе боїшся вогню. Можливо, холодну розлуку я усмішкою зупиню. Бо потім не буде світанку. Бо потім не буде зорі. І іншим поетам до ранку співатимуть ніч ліхтарі. Торкнутись дозволь на прощання. Я все ще соромлюсь сказать смішне і наївне бажання – долоні твої цілувать... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
