Евгений Павлович Плужник (укр. Євген Павлович Плужник;

14 декабря 1898, Кантемировка, Богучарский уезд,

Воронежская губерния, Российская империя — 2 февраля 1936, Соловецкий лагерь особого назначения,

Соловецкие острова, РСФСР, СССР) — украинский поэт,

прозаик, драматург, переводчик, лексикограф.

 

мой перевод:

 

Теперь меня волнует мало

Всё то, что замкнуто в слова.

Не опьянеет, как бывало,

От звонкой фразы голова.

Все чаще хочется молчать мне

Под шелест фраз и россыпь слов.

Стихи в тоске, едва начаты -

Забыть и не закончить вновь!

На что, скажи, слова готовы,

Когда страдаешь без конца?

Всё то, что не дано промолвить -

Не нужно и перу творца!

 

Оригинал:

 

* * *

 

Тепер мене хвилює мало

Все те, що замкнено в слова;

Не зап’яніє, як бувало,

З дзвінкої фрази голова.

Ні, все частіш кортить мовчати

Під шелест чуваних розмов

І вірш, нудьгуючи, початий

Забути й не кінчати знов...

Бо що тоді слова готові,

Коли сприймаєш без кінця

Все те, що не дається мові

Й не потребує олівця?

Євген Плужник

“Вона зійшла до моря. Хто вона…”

“…І ось я ляжу, – родючий гній…”

 

* * *

мой вольный перевод:

 

Она дошла до моря. Кто она -

Самой не безразлично ей отныне?...

Всем нам давно потворствует луна

В скоропостижной замкнутой пустыне.

Ленивый взмах — и вот под ноги лёг

Прозрачный венчик — брошенная метка,

И у стеблей её высоких ног

Расцвёл цветок невиданной расцветки.

На гибкий стан, лиф девственно-нагой

Приходит вал, смывая тлен береговой ...

И снова плеск, наплыв, затишье снова ...

Коралловою стройною ногой

Она смиряет бездну бирюзовую.

Распахнутым объятием своим

Величье вод, что всем ветрам открыто, -

Возможно возвращает Афродиту

Из белой пены деву возродив!

 

06.11.2019 10-00

 

* * * оригинал

 

Вона зійшла до моря. Хто вона –

Навіть самій їй байдуже віднині…

…Хіба ж не всі ми – єдності луна

В скороминущій і пустій відміні?

Лінивий рух, – і ось під ноги ліг

Прозорий вінчик – кинута намітка,

І на стрункім стеблі високих ніг

Цвіте жарка, важка і повна квітка –

Спокійни торс, незаймано-нагий!

Спадає вал… Німують береги…

І знову плеск… І затихає знову…

То пальцями рожевої ноги

Вона вгамовує безодню бірюзову.

І відкрива обійми їй свої

І відкрива обійми їй свої

Ця велич вод, усім вітрам відкрита, –

Здається, повертає Афродіта

У білий шум, що породив її!

 

* * * мой вольный перевод:

 

Я сгину — лягу в плодородный слой,

В тлен окровавленной ложбины ...

Благослови меня в час ратный мой,

Храни оправданных, невинных!

Нальется соком семя новой ржи!

И в каждом колоске — беда и мука...

О, пахарь! Ты немного подожди!

Не смешивай с землей мою разлуку.

Благослови меня в час ратный мой,

В жестокий час, когда в крови оковы! -

Я не умру! Я свежий перегной -

Он нужен всем посевам новым! -

И верю я в конце войны -

Пожнут меня ветрами славы

Но сердце просит тишины ...

 

06.11.2019 10-30

 

* * * оригинал

 

…І ось я ляжу,- родючий гній, –

На скривавлений переліг… –

Благослови єси, часе мій!

Навчи мене заповітів своїх!

Розцвітайте, нові жита!

А на кожному колосі –

мука моя… О, воістину час ратай!

Славословлю його ім’я.

Благословен єси, часе мій!

О, жорстокий! І весь в крові! –

Це нічого, що я мов гній –

Під посіви твої нові! –

Бо ось вірю, зросту колись, –

І до когось вітрами, – жни! …

Серце, серце моє! навчись Тишини…

 

“Мовчи! Я знаю. За всіма словами…” Євген Плужник

 

* * * (мой вольный перевод):

 

Молчи! Точно знаю. За всеми словами -

Темнеют сады и стынет вода...

И страсть, что когда-то была между нами,

Развела нас уже навсегда!

 

Шалый я, от отчаянья пьяный!

Что отчаянье то? Чаша снова пуста!

… Поздно в сердце залечивать раны!

… Порознь мысли, сердца и уста!

 

О, мой друг!

Я растрачу последние силы,

В том краю я погибну, хоть криком кричи,

Где твой образ, утраченный, светлый и милый,

Где твой голос?… — Молчи!

О! Молчи!

Да… Молчи...

 

07.11.2019 1-40

 

* * * (оригинал):

 

Мовчи! Я знаю. За всіма словами –

Холодний смерк, спустошені сади…

Це наша пристрасть стала поміж нами,

Нас розлучаючи назавсігди!

 

Шалій, шалій, від розпачу сп’янілий!

Що розпач той? Річ марна і пуста!

…Як пізно ми серця свої спинили!

…Як роз’єднали рано ми вуста!

 

О, друже мій!

Останні трачу сили,

В країні тій уявній живучи,

Де образ твій, утрачений і милий,

Де голос твій… Мовчи!

Мовчи!

Мовчи!

 

«Ночью его повели на расстрел ...» Евгений Плужник

* * * (мой вольный перевод):

 

Ночь настала, его повели на расстрел.

Кто фонарь держал, кто-то факел,

На небритом лице пот почти не блестел...

Всё-равно было всем в этом мраке.

 

Офицерский плевок — сигарету в угли.

Хмарь на небе беспечно-высоком...

Прозвучало привычно-короткое — «Пли!»

Их мишень — это он — синеокий.

 

Смерти я никакой уж давно не боюсь! -

Кровь сойдет, как всемирная Мекка

И когда-то с небес рухнет на землю блюз!

 

07.11.2019 2-20

 

“Уночі його вели на розстріл…” Євген Плужник

оригинал:

 

Уночі його вели на розстріл.

Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип,

На неголенім обличчі гострі Волоски…

Віддалік, немов цілком байдуже,

Офіцер димок цигарки плів.

Тільки неба хмарний,

темний кужіль Чув нудне і коротеньке – плі!

Відбулось. Мета моя далека,

Я такої смерті не боюсь! –

Зійде кров, немов всесвітня Мекка

Для твоїх майбутніх синіх блюз!

 

Оригинал:

* * *

Сідало сонце. Коливались трави.

Перерахував кулі, — якраз для всіх!

А хто з них винний, а хто з них правий!-

З-під однакових стріх.

 

Не схибить куля — не стогнатимуть довго.

Подивилися, — поле! Ромен з трави...

Передній, мабуть ходив, — так човгав:

Черевики скривив.

 

Сховалося сонце. Сутеніло помалу.

Час би й росі!

А хтось далеко десь генералу:

— Усі.

 

* * * перевод:

 

Садилось солнце. Колосились травы.

Считаю пули — да, как раз для всех!

Кто виноват из них, а кто был правым -

У крыш похожий верх.

 

Не ошибётся пуля — и стонать не долго.

Пересмотрел я поле взглядом у травы ...

Передний шаркал измождённым волком,

Ботинки искривил.

 

Скрывалось солнце. Хмурилось помалу.

Пора бы всех охолодить росой!

И кто-то где-то крикнул генералу:

— Всё!

 

08.11.2019 6-40

 

* * *

 

Де коноплі були, — батарея.

За клунями чати.

Може, «Портрет Доріана Грея»

Прочитати?

 

О, мабуть моє! Для тебе! -

Тисячі слів подужав! -

Нащо ж в'їлися до самого серця

між ребер

Кулі та нужа?

 

* * *

 

Где конопля была — сегодня батарея.

За ригой на болоте — гать.

А может напоследок образ Грея

Перечитать?

 

Пожалуй, может я осилил для тебя -

И чтенье это всё же завершил!

Что колет сердце, остро теребя,

Меж рёбер -

Пули или вши?

 

08.11.2019 6-50

 

* * *

 

По-осінньому хмари пливуть,

По-осінньому вітер кигиче...

У далеку лаштуючись путь,

Чорна галич злетілась на віче.

 

І весь день в берестках стрекотня

Все полохає хмари високі,

Безгоміння осіннього дня

І мій спокій...

 

* * *

 

По-осеннему тучи плывут,

По-осеннему ветер курлычет ...

Собираясь в далёкий свой путь,

Журавли прилетели на вече.

 

И весь вечер вокруг стрекотня

Полыхает заря высокО,

Схожий с тишью осеннего дня

Мой покой ...

 

08.11.2019 7-05

 

ЄВРОПА — Євген Плужник

 

Европа

Мой вольный перевод:

 

Ахали, сюсюкали — Европа!

ПАпа переделали в «папА»!

Даже хутор это быстро слопал...

Перхоть с кровью — эти их слова!

 

Вышли гречкосеи за холмами,

И глаза улыбкой занялись...

Пахотник с восточными корнями,

Западнику в сердце ты вглядись!

 

Выродки, одетые по моде ...

Рабский труд… аборты… кокаин ...

Рядом — гнев замученных заводов,

Боль порабощения страны!

 

… Опера… Развратные рисунки...

Золото кокоток и вина.

… Раз за день набитые желудки ...

… В жизни не разогнута спина!

 

… франки, фунты стерлингов… и кроны ...

… раны в кровь — рабочие сердца! ..

… трупами украсили законы,

… истерзав оружием века ...

 

… Славил Рим прогресс, ума, культуру

Воем пушек, топотом солдат,

Трупами расстрелянных им сдуру,

Сотнями в крови омытых дат!

 

… Разыграв гуманностью Европа -

Денежный, талантливый актёр,

Приглашает — Заходи!.. холопом...

Кровь с карманов вовремя обтёр?

.........................................

.........................................

Ахали максисты: Продвижение!

И мечтали о Париже тож!

— У Европы есть определенье: -

Пузо, кошелёк и острый нож!

 

Стали гречкосеи — им укором -

Всё ж неугомонные внутри!

— Запад, прославляемый позором,

Ты в глаза Востоку посмотри!...

 

08.11. 2019 12-00

_________________

 

ЄВРОПА — Євген Плужник (1898 — 1936)

Оригинал:

 

Ахали, сюсюкали — Європа!

Тато — не звертались, a «papa»!

Доки навіть хутір не второпав:

— Слів в крові намочених лупа!

 

Вийшли гречкосії на узгір'я,

Усмішкою очі зайнялись,—

Сходу ще не оране безмір'я,

Заходові в серце подивись!

 

Виродки, зодягнені по моді...

Визиски… аборти… кокаїн...

Поруч — гнів натомлених заводів,

Болі поневолених країн!

 

… Опери?.. Розбещені малюнки?..

«Золота, кокоток і вина!»

… Раз за день набиті хлібом шлунки...

… раз в житті розігнута спина!

 

… Стерлінги...і франки...і корони...

… рани у серцях робітників!..

… трупами уквітчані закони!..

… зброєю згвалтовані віки...

 

… Вславили і поступ, і культуру

Воєм ненажерливих гармат!

Трупами розстріляних край муру!

Сотнями в крові омитих дат!

 

… Бавиться гуманністю по змозі

Сили і кишені адюльтер!

Заходе! чого ж

Ти й досі

Крові на кишенях не обтер?

.........................................

.........................................

Ахали — максліндери і поступ!

Мріяли Прилуки про Париж!

— Доки все у формулочку просту —

Шлунок, гаманець і ніж!

 

Стали гречкосії — і докором

Очі невблаганні зайнялись:

— Заходе, ану, коли не сором,

Сходові в обличчя подивись!

 

* * * (оригинал):

 

Це снилось?.. На тихім світанні

Багнети, і я біля стінки...

О, перші й довіку останні

Мої півхвилинки!

 

О, ранки! Кінчається зараз

Вино нерозведене ваше!

… А в думці — який тепер вираз

На очі нероблений ляже?

 

Це снилось? Не знаю. Не знаю...

І ось усміхнутись несила...

І ось не живу, не конаю...

О, правдо моя невесела!

____________________

 

* * * (перевод):

 

Это снилось?… На тихом рассвете

Штык и я у расстрельной стены ...

О, мгновенья последние эти -

Полминутки остались, увы...

 

Рано утром закончится время -

Вина крепкие бродят в крови!

… В думах сна беспроглядная темень -

Лягут на сердце жара угли.

 

Это снилось? Не знаю. Не знаю...

Усмехаться невмоготу ...

Не живу… и не умираю ...

Правда жизни ушла в глухоту.

 

08. 11. 2019 23-40

____________

 

* * * (оригинал):

 

Питалась ласкаво:— Чом, синку, ти зблід?—

А слів не знайшов

І промовчав.

— На північ,

На південь,

На захід,

На схід

Над трупами вигуки вовчі!

 

Безсило повіки на очі впадуть,—

Старечі до рук моїх губи...

А бачу —

Безкрая скривавлена путь...

І трупи!

І трупи...

 

— Матусю! Хто очі мені замінив?—

Всміхнеться, щоб сліз не побачив...

Сама — до вікна, до неораних нив —

І плаче...

 

Далеке майбутнє! Скривавлену мить

Якими житами засієш?

… Ой, мамо! Чого це так серце болить,

Що й ти не зігрієш!

________________

 

* * * (перевод):

 

Спросила мама: — Почему, ты побледнел? -

Слов не нашёл,

И отвернулся молча...

— На север,

Запад,

Юг,

И на восток

Мой стон проник и трупный отклик волчий!

 

Покорно веки взор судьбы сомкнут, -

Костлявая целует мёртвых в губы ...

Я вижу -

Окровавленный мой путь ...

И трупы!

Трупы ...

 

— О! Мама! Кто глаза мне заменил? -

Не скажет, чтобы слёз её не видел ...

Сама рыдать — к окну, уже без сил...

Как-будто кто её обидел.

 

В далеком будущем… поля кровавых битв

Какими семенами ты засеешь?

… Ой, мама! Что же сердце так болит,

И почему ты не согреешь?

 

09.11.2019 0-20

___________________

 

* * * (оригинал):

 

Долі моєї ціна —

У повітовому місті осінь,

А вона витягла серце,— на!

— Неціловане й досі!

 

От і упала на неї тінь!

От і знесилів.

Мало, мало хотінь!

— Сили!

 

А коли ж сила уся —

Шклянка насіння?

Хоч би вже спокій мені засяв,

Весно моя осіння!

________________

 

* * * (перевод):

 

Судьбы моей цена -

В уездном месте — осень,

На сердце камень — кажется она -

— Нецелованная до сих пор!

 

Упала на неё густая тень!

И обессилила...

Возможно много в жизни я хотел!

— Дай силы ссыльному!

 

Когда же силы все мои уйдут -

Стаканом семени...

Придёт покой, подарит мне уют -

Весна осенняя!

 

09. 11.2019 0-40

 

Оригинал:

* * *

Знов на сторінках ранні тіні

Покрали літери в очей...

Як непомітно вечір синій

Схиливсь до мене на плече!

 

Зіпрусь натомлений на лутку,

А там, де місто,— степ немов...

І чую — спогад, повний смутку,

В червоножилах тисне кров.

 

Промерзлий шлях… Швидкі тачанки...

І ось душа мала-мала!

А на снігу з чиєїсь ранки

Кров візерунки заплела.

 

Мовчіть, умріяні сторінки!

— Я справжнім болем догорів!

...І знов за вікнами будинки

І мертве світло ліхтарів…

________

Мой перевод:

* * *

Вновь на страницы тени пали,

Украли буквы от очей ...

Лучи опять отполыхали,

Мастится вечер на плече!

 

Упрусь устало в подоконник,

Там за околицей в степи ...

Грустит о чём-то, вызрев, донник,

Теснятся помыслы, скупы.

 

Промёрзший путь… Быстры тачанки ...

А вот душа смелеть — мала!

Беда в снегу из чьей-то ранки

В крови узоры заплела.

 

Молчите мёртвые страницы!

— Я болью снова прогорел!

… Скулит за окнами станица

В скупом мерцаньи фонарей ...

 

18.11.2019 11-00

_____________

 

Оригинал:

* * *

Здається, знову буде недорід:

Земля без снігу, а морози добрі.

Зблід

Обрій...

 

Вечеря тягнеться така нудна!

І страв і слів вживаємо потрошку.

А інколи, здається, не одна

Рука до вуст несе порожню ложку...

 

Старий мовчить.Не досить слів хіба?

Думки — і ті розбіглися геть--чисто!

Зими тієї згинула ряба,

А полову тепер відніме місто!

_______

 

Мой перевод:

* * *

Похоже снова ждёт неурожай-

Земля без снега, а морозы крЕпки.

И бледный горизонт уходит в гай,

понуро пробивается

сквозит ветки ...

Сгустился вечер, хмурый дотемна!

Слова беды вкушаем понемножку.

И кажется, порою, не одна

Рука несёт в уста пустую ложку ...

 

Старик молчит. Сытны ли вам слова?

И мысли — прочь, их в думе этой ворох!

Зимой накормит только половА,

Да и мякину всю отнимет город!

 

18.11.2019 11-10

_______________

Оригинал:

* * *

Пропало сіно! Тільки покосили,

А дощ його й прибрати не дає!

Вже третій день ллє з усієї сили,

А особливо на моє!

 

В долинці саме. Їжте, коненята!

Журюсь, лежу, й книжок нових нема...

А за вікном темно-зелена м'ята

З-під стріхи краплі перейма.

__________

 

Мой перевод:

* * *

Пропало сено! Только покосили,

А дождь его убрать не даст!

Уж третий день полощет со всей силы,

То стихнет, то поддаст.

 

В долине хмарь. Пасутся там лошадки!

Лежу и маюсь, новых книжек нет ...

Вдыхаю прелость зелени украдкой,

А с крыши капель в лужи… рикошет.

 

18.11.2019 11 — 30

 

* * *

оригинал:

 

Надходить дощ. Шумлять бліді берези...

Рвуть блискавиці сірих хмар рядно...

А дужий грім зустрів такі діези,

Що злякано дзвенить вікно!

 

Тікає день. Скриплять вози на греблі...

Під чередою стогне оболонь...

І раптом шріт — дрібні перлові краплі...

І знову вітер, гуркіт і огонь.

 

І вже туман пливе, бреде над полем,

Щоб за хвилину сонцем розцвісти,

Щоб навіть я з надією та болем

Твої старі перечитав листи!

 

* * *

мой перевод:

 

Дождь начался. Шумят в бору берёзы ...

Зарницы рвут навесы облаков...

Гремят, как пушки полковые, грозы,

Испуганно звенит окно!

 

Уходит день. Скрипят телеги в поле ...

Под колесницей стонет оболонь ...

Дробятся капли мелко поневоле ...

И снова ветер, грохот и огонь.

 

Туман плывёт, бредёт над серым полем,

Чтоб за минуту солнцем расцвести,

Чтоб я с надеждой и щемящей болью

Твои ко мне перечитал листы!

 

19.11.2019 14-50

 

* * *

оригинал:

 

Торгуємо усім, чим тільки можна,-

Словами, дровами, життям, сукном...

Та на аршин лягла рука не кожна,

— Як і раніше, мрію за вікном.

 

Що я продам? Мій крам — від мрій утома,

Широке серце й бідний олівець!

Річ світова, і річ давно відома —

Який вже там ще й з мрійника купець...

 

Та знаю, вірю — через дні і муку!—

Ось підпереже землю мить така,—

І над базаром стисне мрійну руку

Упевнена долонь робітника!

 

* * *

мой перевод:

 

Торгуем всем, чем только можно -

Дровами, жизнью, словом и сукном ...

Рука — аршин измерит осторожно...

— Мечту как прежде вижу за окном.

 

Что я продам? Мой скарб — надежд усталость,

Души размах и бедный карандаш!

Во всём давно такая обветшалость -

Мечтать не стоит — что уж там продашь?! ...

 

И знаю, вижу — через дни и муку, -

Перепояшет землю тот момент -

Сожмет мою мечтательную руку

Ладонь раба восставшего — цемент!

 

19.11.2019 15-10

 

* * *

Оригинал:

 

Попоїм, посплю… Щасливий ніби.

Роздобув собі штани нові!

Тільки очі так немов у риби

Та на в'язах мулько голові.

 

Дотягнусь, пурну — і буде тихо!

Мудреці!

Через віщо серце ніби віхоть

У чужій невимитій руці?

 

* * *

Мой перевод:

 

Поем, посплю… Счастливый вроде.

Штаны себе надыбал новые!

Глаза как рыбьи в омуте-воде,

Да неудобно рыбьей голове.

 

Настанет день — и будет тихо!

Невдалеке...

И сердца клок повиснет лихо

В чужой не вымытой руке.

 

19.11.2019 15-20

 

Оригинал:

 

* * *

Розминувся зі мною сон.

Дні повій, галіфе й героїв...

Хто у сквері під цей газон

Грунт угноїв?

 

Певне, мріяв: ось прийде час...

Рости, травко зелена!

Що ж! Шинелька його якраз

І на інші рамена.

 

Тільки ґудзик приший новий,—

Та і мрій собі серед буднів...

Ви!

Майбутні!

 

1926

 

Перевод:

 

Разминулся со мной сон.

Дни проституток, галифе и героев ...

Кто же в сквере весь этот газон

Унавоживал строем?

 

Всё мечтали: вот время придёт ...

Вырастит травка зелёная!

Что ж! Шинелька другим подойдёт -

Вся земля опалённая.

 

Только хлястик пришей поновей -

Да мечтай себе снова беспечно...

Вы из будущего!

Недалече!

 

26.11.2019 20-40

_______

 

Оригинал:

 

* * *

Hi словечка йому не сказав старий,

Мовчки вивів коня за ворота.

Потихеньку осіння лилася згори

На степи позолота.

 

А коли упав перший у жовтні сніг,

Лист прийшов, весь пом'ятий.

За далеке майбутнє ліг

В бур'ян головою спати.

 

До товару… По воду… А день за днем

Знов подвір'я взялось травою...

Серце, серце! З твоїм вогнем

— У бур'ян головою!

 

1926

 

Перевод:

 

Hи словечка ему не промолвил старик,

Молча вывел коня за ворота.

Осень щедро плеснула в сентябрьский миг

По степи и холмам позолоту.

 

А когда первый снег запуржил в октябре,

Получил я листочек помятый.

Лег я спать и проснулся больной на заре

В сорняке за свободу распятый.

 

За товаром… По воду… И так день за днём

Снова двор заполынет травою ...

Сердце, сердце! Ты тлеешь огнём,

— Жги бурьян, но не трогай живое!

 

26.11.2019 20-55

_______

 

Оригинал:

* * *

Зустрів кулю за лісом.

Саме там, де посіяв жито!

За яким бісом

Стільки було прожито!

 

Прийшла баба, поголосила...

Невеличка дірка поміж ребер...

Ну, звичайно,— краса і сила!

Marche funebre!

 

1926

 

Перевод:

 

Встретил пулю за лесом.

Где посеяна рожь!

Каким бесом

Жизнь оценена в грош?!

 

Баба выла — вдова голосила ...

Небольшая дыра между ребер ...

Пуля-дура — огромная сила!

Марш похоронный!

 

26.11.2019 21 -05

______

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Був це хлопчик лагідний і тихий,

Як сосновий у безвітря ліс...

(Для якоїсь радості і втіхи

Кожний з нас у дні прийшов і ріс).

 

А сімнадцятий минув, зустрінув

Наречену — кулю за Дніпром.

— Обертайся, земле, без упину!

Припасайте, припасайте бром!

 

Ах, цей хлопчик лагідний і тихий,

Що над степом ранній біль простер!

(Для якої радості і втіхи

Кожний з нас приходить і росте?)

 

1926

 

Перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Жил мальчишка спокойный и тихий,

Как сосновый в безветрие лес ...

(Для какой-то утехи безликой

Всяк из нас послан кем-то с небес).

 

А семнадцатый минул, невесту

Встретил парень… и смерть — за Днепром.

— Возвращайся в землицу — на место!

Голос с неба с вороньим крылом!

 

Жил парнишка спокойный и тихий,

Боль над степью зарёю простер!

(Для какой же утехи безликой

Небо жжёт погребальный костёр?).

 

26.11.2019 21-20

 

Оригинал:

* * * Зі збірки «Дні»

Мабуть, дуже йому боліло:

Все облизував губи. Потім затих.

Невеличке на розі тіло

Не спитають більш,— за яких!

 

Дуже просто.Гостренька куля

Заступила йому далечінь.

— Серце днями собі намуляв,—

Спочинь!

 

Подивіться, кому кортіло

Подивитись за межі дат,—

Непотрібне на бруці тіло,

А над тілом — плакат.

 

1926

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

Видимо, больно ему было очень:

Всё облизывал губы. Потом затих.

Невелик был, закрыл очи.

Не спросят больно-то — за таких!

 

Очень просто. Остренькая пуля

Просвистела ему издалИ.

— Сердце натёр в июле… -

Теперь отдохни!

 

Посмотрите, кому хотелось

Посмотреть за пределы дат, -

Ненужное это тело,

Над телом — плакат.

 

28.11.2019 21-30

 

Оригинал:

* * *

 

А він молодий-молодий...

Неголений пух на обличчі.

Ще вчора до школи ходив...

Ще, мабуть, кохати не вивчив...

 

Так очі ж навколо лихі...

Крізь зуби один — розстріляти!

… А там десь солома дахів...

… А там десь Шевченко і мати...

 

Долоню на чоло поклав;

Крізь пальці майбутньому в вічі...

Хвилина текла, не текла...

Наган дав осічку аж двічі...

 

А втретє… І сонячний сміх

На драні упав черевики...

І правда, і радість, і гріх,

І біль не навіки!

 

1926

 

Мой перевод:

* * *

 

А он молодой-молодой был...

Пух на лице не брил.

Ещё вчера в школу, поди, ходил ...

Ещё, пожалуй, любить не любил ...

 

Вокруг глазищи, да жажда лихая ...

Один сквозь зубы своим — расстрелять!

… Эх, как там на крыше солома — сухая ль?

… А там под крышей Шевченко и мать ...

 

Ладонь на глаза положил;

Сквозь пальцы будущему — в лоб ...

Минута текла, берегла что есть сил...

Наган даёт осечку, но дважды чтоб!...

 

А третий в цель… И солнечный смех

На драные упал ботинки ...

И правда, и радость, и грех,

И боли нет, только в сердце льдинки!

 

28.11.2019 21-40

 

Оригинал:

* * *

 

Для вас, історики майбутні,

Наш біль — рядки холодних слів!

О, золоті далекі будні

Серед родючих вільних нив!

 

Забудь про ті натхненні свята,

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята.

— Агов!

 

Якийсь дідок нудний напише,—

Війна і робітничий рух...

О, тихше!

— Біль не вщух!

 

1926

 

Мой перевод:

* * *

 

Вот вам, историки будущие:

Боль вспыхнет — умы строками охолодив!

О, золотые будни грядущие

Средь плодородных свободных нив!

 

Забудь о тех днях, где душа загублена,

О тех местах, где росою кровь.

Молчи, молчи, душа подрубленная.

— Не зови вновь!

 

Какой-то старик хладнокровно напишет, -

Рабочий класс в умы проник ...

О, тише, тише!

— Боль всё слышит, лишь грохот стих!

 

28.11.2018 21-55

 

Оригинал:

* * *

 

Знаю, сіренький я весь такий,

Мов осінній на полі вечір...

— Тягарем минулі віки

На стомлені плечі!

 

Серце здушили мені — мовчи!

О, майбутнє моє прекрасне!

Чуло серце тебе вночі,

Що ж,— нехай собі серце гасне!

 

Хтось розгорне добу нову —

І не біль, і не гнів, не жертва!

Воскресінням твоїм живу,

Земле мертва!

 

1926

 

Мой перевод:

* * *

 

Знаю — смурней не найти человека,

Как поздний осенний вечер ...

— груз прошлого века

На утомлённые плечи!

 

Сердце сдавило меня — молчи!

О, будущее моё прекрасное!

Слышало сердце тебя в ночи,

Что ж, — сердце тоже гаснет!

 

Кто развернёт иную судьбу? -

И не боль, и не гнев, и не жертва!

Воскресением твоим живу,

Земля смертна.

 

28.11.2019 22-05

 

Оригинал:

 

ШЕВЧЕНКО

Коли надійдуть втома і зневір'я,

В його портрет вдивляюся тоді,—

І знову в серці відчуваю мир я

І тихий голос радісних надій.

 

*

Такий спокійний дивиться він з рами.

О, це за всіх замислене чоло,

Що, наче символ, стало над часами —

Того, що в нас нове перемогло!

І крізь обличчя, кождій хаті рідне,

Немов виразно бачу я в імлі:

Вже близько час — за нього ж день розквітне —

І на його оновленій землі!

 

*

Тоді я знов часам назустріч — згоден,

Бо чую я часів жаданих крок!

— Щасливий нарід, що його відродин

Був на землі воістину Пророк!

 

...........

 

Мой вольный перевод:

 

ШЕВЧЕНКО

 

Когда подступят вялость и неверие,

В его портрет внимательней всмотрюсь —

И снова сердце чувствует доверие,

Надежды голос умаляет грусть.

 

*

Такой спокойный смотрит он из рамы.

Задумчив взгляд, открытое чело,

Он символ чести — сильный и упрямый,

В его победе новое число!

Его лицо, родное в каждом доме,

Его я вижу даже в темноте.

Уж близок день расцвета, в полудрёме -

Ведёт нас всех к намеченной мечте.

 

*

Иду навстречу времени — согласен,

Его я слышу вожделенный слог!

— Он вёл народ туда, где будет счастлив,

Был на земле воистину Пророк!

 

29.11.2019 15-00

 

Оригинал:

 

НА 1924 РІК

Франціє!

Чи то ж твоїм повіям

Ублагати невблаганний час,

Щоб зі сходу вітер не повіяв —

Від Дніпра,

Від Ільменю,

Від нас!

Азіати!

Дикуни!

Морлоки!

А дивись — лягла земля під пар,

Щоб вплести червоні дні і роки

Навіть в твій безглуздий календар!

Після днів натхнення і Бастілій —

Грабувати робітничий Рур!

— Це, щоб морем крові від розстрілів

Фарбувати свій Версаль і Лувр?

Франціє!

Невже ж твоїм рушницям

Розстріляти всі нові віки,

Що міцні такі, немов та криця,

Де селяни і робітники?

І невже, невже тобі не сором,

І невже ніколи не болить,

Що земля уся тобі докором,

Що тобі докором кожна мить!

Азіати?

Дикуни ми?

— Добре!

Ну, а ти, така шляхетна, ти!

Що влягла гарматним димом обрій,

Щоб не зріти братньої мети!

Франціє!

Версалю і Париже!

Ні, не ви зірвете той новий

Календар,

Що схід натхненний пише!

Ні, не ви!

Не ви!

Не ви!

 

Мой вольный перевод:

 

НА 1924 ГОД

 

О, Франсе!

И твоим проституткам

Наконец пробил час!

Вихрь с востока подул -

От Днепра,

От Ильменя,

От нас!

Дикари!

Бунтари!

Азиаты!

Землю снова испарили в старь,

Чтобы красные новые даты

Обновили и твой календарь!

После дней разрушенья Бастилии -

Хватит грабить рабочий народ!

— Кровь за кровь! Ничего не простили.

От Версаля до Лувра поход?

О, Франсе!

Неужель твоим ружьям

Нас расстреливать снова века?

Сталь крепка, испытаний не нужно!

Где крестьян и рабочих рука?

Неужели нисколько не стыдно,

Неужели душа не болит,

И упрёков не слышно — не видно?

Разве подлость не ставят на вид?!

Азиаты?

И все дикари мы?

— Хорошо,

Благородная, ты!

Пушек дым затуманил предзимье,

Цели братства в прицеле мечты!

О, Франсе!

От Версаля до Лувра!

И Париж обновит

Календарь,

Что Восток вдохновенный напишет?!

Даль в дыму!

Еле светит фонарь...

 

29. 11 2019 15-40

 

Оригинал:

 

ЖОВТЕНЬ

Буде в жовтні довіку свято,

Хоч би й час на шляху пристав!

Селянине!

Тому, що знято

Тебе з хреста.

 

Через те, що степи родючі —

О, єдиний!—

Тобі,

Що червоним у серце влучив

Міліонам чужих рабів!

 

Чуєш?

Сходить в красі безмежній

Твій великий — для всіх — посів!

Ворскла, Альпи, Берлін, мис Дежнів —

Всі!

 

До землі припади-но вухом —

Чуєш ти?—

Вся земля

Велетенським рухом —

До твоєї мети.

 

Мой вольный перевод:

 

ОКТЯБРЬ

 

Будет в октябре навечно дата,

Праздник этот в новый мир прислал

Пахарь от сохи!

И тело снято

С истязания креста.

 

Плодородные степи богаты.

Ты единственный —

В поле том

Красным колом стоишь распятый,

Признан чуждым для них рабом.

 

Слышишь,

Звон красоты безбрежной?

Твой великий для всех посев!

Ворскла, Альпы, Берлин, мыс ДЕжнев -

Много их, но услышали все!

 

Припади же

К земле своим ухом…

Слышишь ты? -

Вся земля у заветной черты,

И огромным, неистовым духом -

В пашне взращивает мечты.

 

29.11.2019 16-20

 

Оригинал:

 

***

Я вас Галю, згадував сьогодні,

Хотілося мені вас побачити.

Все здавалося, що ви самотні

І десь далеко плачете.

 

Смішно це, але мені так хочеться

Про якесь майбутнє з вами балакати,

Дивитися як день квітневий точиться,

А може, й плакати.

 

Мой вольный перевод:

 

***

Вы мне, Галя, сегодня приснились,

Так хотелось мне вас увИдеть.

Как сердцА одиноко бились!...

Вы не плачьте. Кто смог вас обидеть?

 

Грустно это, но хочется снова

Мне о будущем Вам говорить,

День в апреле промёрзнет сурово,

Слёз капель остановит нить.

 

29.11.2019 16-27

 

Оригинал:

 

***

Читаю Сінклера й ходжу на біржу праці.

А виріс мрійником серед гаїв на Пслі...

Та від минулого тільки шкільний Горацій,

А про майбутнє — кілька тисяч слів.

 

Колись наважусь — заплющу серце й вуха!

Мета однакова — чи ця чи та.

Ах, про майбутнє все я переслухав,

А про минуле все перечитав!

 

Мой вольный перевод:

 

***

Читаю Синклера и хожу на биржу труда.

Я вырос мечтателем среди рощ и приятных снов...

Школьный курс вспоминается иногда,

А о будущем — много тысяч слов.

 

Когда решусь — закрою сердце и уши!

Цель одинакова — и эта, и та.

Ах, о будущем всё я прослушал,

и о прошлом я всё прочитал!

 

29.11. 2019 16-34

 

Оригинал:

 

* * *

У дужих дні — немов слухняна глина,

Покірна волі й пальцям різьбаря;

А я схилюсь тихенько на коліна,—

Шумуйте, днів розбурхані моря!

 

Але не гнів, не заздрість і не втома

(Благословенний шлях, що ним іти!),—

Якась нова, словам ще не відома,

Солодка мука здійснення мети!

 

Хай іншим дні прозорі і покірні,

Нехай я сам покірний дням моїм!..

… О днів прийдешніх обрії безмірні,

О тишина моїх маленьких рим!

 

Мой перевод:

 

* * *

У сильных дни — словно послушная глина,

Покорная воле и пальцам резчика;

Я встаю на колени у края почина,

У моря, взбудораженного венчиком!

 

Но гнев, а не зависть и не усталость

(Благословен путь, что наметить успели!) —

Какая-то новая, неизвестная сладость,

Солёная мука осуществления цели!

 

Пусть и другим дни будут также покорны,

Пусть я сам буду покорен дням моим!...

… Горизонты дней грядущих желания полны,

В тишине стихов моих и маленьких рифм!

 

01.12. 14-00

 

Оригинал:

* * *

Майже рік сиджу, мов кріт, на хуторі.

Вже й листів твоїх не відбираю.

Інколи копаюся у Мутері

Та в пікет з одним знайомим граю.

 

От книжок коли б хоч з пуд одержати!

Все ж не Мутер цей! Та карт колоду...

Тихий я. Навіть не знаю, де вже ти...

Відчинив я осені господу!

 

Мертвий я. Це добре, ясно відаю.

Та і як, скажи, себе одуриш!

А проте живу. Журюсь, обідаю...

О,— болить мені, єдина! Чуєш?

 

Мой перевод:

 

* * *

Почти год сижу, как крот, на хуторе.

Уже и писем твоих, не отбираю.

Иногда копаюсь в «Мутери»,

И в пикет с одним знакомым играю.

 

Вот книг если б хоть с пуд получить!

Все же не «Мутер» этот! И карт колода...

Тихий я. Даже не знаю, где уж ты...

Открыта осени природа...

 

Мертвый я. Это я хорошо, ясно знаю.

Себя не обманешь, враньё не напишешь.

Тем не менее — живу. Мучаюсь, понимаю...

Больно мне, Единственная! Слышишь?

 

01.12.2019 14-20

 

Оригинал:

 

* * *

На поле вийшов — зомлів:

Колос від колосу — чверть!

Висохло серце землі,

Кров'ю наповнене вщерть!

 

Кинув безсиле — агов!

Тільки луна, ні душі!

Вигадки ранку мого

Смуток вечірній здушив!

 

Поле, і місто, і я —

Море моєї рідні!—

Хто з нас хоч хвильку стояв

Справді над мукою днів?

 

Мой перевод:

 

* * *

В поле вышел я — упал замертво:

Колос от колоса — на четверть!

Высохло сердце земли, замерло,

Кровью наполнено. Шаманит ветер!

 

Бросил бессильно: — «Эй-ого!»

Только эхо, и ни души...

Выдумку утра моего

Голос вечера задушил!

 

Поле, и город, и я -

Море горя родни моей…

Кто из нас хоть минутку стоял

Над этой мукою дней?...

 

01.12 2019 14-30

 

Оригинал:

 

* * *

Папірос кому! Папіроси!

Шльоп! ляп! по калюжі… Коробок у руках.

Це ж хто не зовсім босий,—

На візниках!

 

Саме отут на розі

Перша упала за волю кров...

Припасайте по змозі

Хліба та дров!

 

Бились, як леви, матроси!

З ними татусь!

А тепер — без руки...

Папірос кому! Папіроси...

Сірники…

 

Мой перевод:

 

* * *

 

Папирос кому! Папиросы!

Шлёп! ляп! по луже… Коробок в руках.

Это тем, кто не совсем бОсый,

На колёсах, на возах!

 

Тут — на углу тревожности

Первая упала за свободу кровь...

Запасайте по возможности

Хлеба и дров!

 

Бились, как львы, матросы!

С ними отечество!

А теперь — без рук-ног — покалечены...

Папирос кому! Папиросы...

… Обезличенным — спички...

 

01.12.2019 15-30

 

Оригинал:

 

* * *

Розпочинає дні гудок о шостій,

Коли роси ще вітер не допив,

А там, вгорі, такі ясні і прості,

Пливуть рожеві зграї голубів...

 

Ще пішоходи холодком укриті,—

На передмісті десь ірже лоша...

І хочеться сказати кожній миті:

Не поспішай!

 

Але вже в'ється порох над базаром,

І синьоокий ранок мов засліп...

І закиплять, я знаю, незабаром

Купівля й продаж — боротьба за хліб!

 

І я іду, щоб десь продати м'язи,

Ще від учора стомлені напів...

І гаснуть, бліднуть відблиски топазів

На крилах голубів…

 

Мой перевод:

 

* * *

 

Начинает день гудок в шесть,

Когда росу ещё ветер не дОпил,

А там, наверху, голубей не счесть,

Плывут розовые облака высокие...

 

Еще пешеход холодком укутан,

В стогу сонный жеребенок лежит...

И хочется сказать каждой минуте:

Подожди!...

 

Но уже вьётся пыль над базаром,

В лучах утра я будто ослеп ...

И закипит скоро страда не задаром —

Покупка-продажа — борьба за хлеб!

 

И я иду где-то продать силы,

Себя вчерашнего уставшего бледней...

И гаснут, блики топазов синих

На крылах голубей ...

 

01.12.2019 15-50

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Одірвались від днів слова,

В'януть собі по книжках, а у днях —

мов у темному лісі!

Радість у мене нова:

Дощ осінній по стрісі.

 

Брешете ви, кому ясно усе!

Перед мрією всі ми ниць!

 

Дні! який це музей

Дрібниць!

1926

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Оторвались от дней слова,

Вянут себе по книгам, а в днях -

как в тёмном лесу!

Радость у меня своя:

Дождь — осенний плясун.

 

Врёте вы, кому ясно всё!

Перед мечтой всяк чужой — ничей!

Возок крутит своё колесо

в музей мелочей!

 

01.12.2019 16-00

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Там, де полягли вони за волю,

Буряки тепер для цукроварні.

І не треба слів. Не треба болю.

— Іншим дні прозорі, тихі, гарні.

 

Скінчено. Записано. І крапка.

— Спочивайте, стомлені над міру!—

… Розгортає знов іржава сапка

Землю, від утоми сіру.

1926

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Там, где полегли они за свободу,

Свекла для сахарного завода.

И не надо слов. Не надо боли.

— Другие дни пришли, тихие — не более.

 

Кончено. Записано точь-в-точь кратко.

— Отдыхайте, утомленные излишне —

… Взборонит снова ржавая тяпка

Землю усталую в борозды пышные.

 

01.12.2019 16-10

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Зціпив зуби. Блідий-блідий!

За байраком село палало.

Хтось прикладом у спину,— йди!

— Вас чимало!

 

Сухо чмихнув старий наган

(Перша нота нової гами...)

Надвечірній лягав туман

Над житами.

 

Хтось один засвистав матчиш.

На тачанки!— й шукай, де знаєш!

Поле, поле!

Чом ти мовчиш!

— Не ридаєш?

 

1926

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Стиснул зубы бледный один.

За оврагом селО горело...

Кто-то прикладом в спину: — иди!

— много вас беглых!

 

Сухо фыркнул старый наган

(Первая нота нервной дрожью...)

Предвечерней ложился туман

Над рожью.

 

Кто-то спешно просвистел как стриж:

— На тачанки! И ищи, где знаешь...

Поле, поле!

Почему ты молчишь!

— не рыдаешь?

 

01.12.2019 16-25

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Ще в полон не брали тоді,—

Приліпили його до стовпа...

На землі, від крові рудій,

Кривава ропа...

 

А він був молодий такий!

Цілував, мабуть, гаряче...

Довго, довго йому круки

Випивали світло з очей!

 

А тепер там зійшов полин.

Телеграфні стовпи...

Загубився селянський син,—

Відробив!

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Ещё в плен не брали тогда —

Пригвоздили к столбу. Стой...

На земле крови борозда,

Кровавый гной...

 

А он был молодой такой!

Целовал, пожалуй, их горячей...

Долго, долго ворон седой

Выпивал свет из глаз… ручей!

 

А теперь там взошла полынь.

Телеграфных нитей столбы...

Был загублен крестьянский сын, -

Отработал дитя судьбы.

 

01.12.2019 17-40

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Притулив до стінки людину,

Витяг нагана...

Придивляйсь, дітлоха, з-за тину,—

Гра бездоганна!

 

Потім їли яєшню з салом,

До синців тисли Мотрі груди...

О, минуле! Твоїм васалам

І в майбутньому тісно буде!

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Прижмут к стене человека, пленя,

Извлекают наган беспечно...

Смотри, дитя, из-за плетня, -

Игра безупречна!

 

Потом едят яичницу с салом,

До синяков жмут женские груди...

О, прошлое! Твоим вассалам

И в будущем тесно будет!

 

01.12.2019 17-50

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Впало — ставай до стінки!—

Сперся плечем на ганок...

Тільки й згадав: у жінки

Грошей нема на ранок.

 

І ні жалю, ні болю.

Бачив — нагана наставив...

Ніби виконував ролю

В нецікавій виставі.

 

Тільки й думок — на ранок

Хліба нема у жінки...

Ганок.

Труп біля стінки.

 

1926

 

Мой перевод:

* * * Из сборника «Дни»

 

Устало: — Становись к стенке, -

Опёрся плечом о крыльцо...

Вспомнил у жены в застенке

Припрятано было кольцо.

 

И ни жалости, ни боли.

Наган его — знак к могиле...

Будто привычные роли

В наскучившем водевиле.

 

Только и мыслей — утром

Хлеба нет у жены, кольцо...

Крыльцо.

У стенки — трупы.

01.12.2019 18-10

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Я — як і всі. І штани з полотна...

І серце моє наган...

Бачив життя до останнього дна

Сотнями ран!

 

От! І не треба ніяких слів!—

За мовчанням вщерть зголоднів.

Зійде колись велетенський посів

Тишею вірних днів!

 

Ось і не треба газетних фраз!

— Біль є постійно біль!—

Мовчки зросте десь новий Тарас

Серед кривавих піль!

 

1926

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Я — как и все. И штаны с полотна...

И сердце моё наган...

Видел жизнь до последнего дна

Сотнями ран!

 

Вот! И не надо никаких слов —

Молчание голодней!

Взойдёт семя вселенских снов

Тишиной верных дней!

 

Вот и не надо газетных фраз!

— Боль… не бывает больней!

Молча вырастет новый Тарас

Средь кровавых полей!

 

01.12.2019 18-20

 

Оригинал:

 

* * * Зі збірки «Дні»

 

Я знаю:

Перекують на рала мечі.

І буде родюча земля —

Не ця.

І будуть одні ключі

Одмикати усі серця.

 

Я знаю!

І буде так:

Пшеницями зійде кров,

І пізнають, яка на смак

Любов.

Вірю.

 

1926

 

Мой перевод:

 

* * * Из сборника «Дни»

 

Я знаю:

Перекуют на орала мечи.

Земля плодородная будет —

Не та.

И будут одни ключи

Отпирать все сердца.

 

Я знаю!

И будет так:

Пшеницей взойдет кровь,

И узнают, какая на вкус

Любовь.

Верю.

 

01.12.2019 18-25

 

Оригинал:

 

ВІРШ ДО ОПОВІДАННЯ В.ПІДМОГИЛЬНОГО

«ТРЕТЯ РЕВОЛЮЦІЯ»

 

Гей, батьку мій, степе широкий!

А поговорю я ще з тобою...

Бо молодії ж мої бідні роки

Та пішли за водою...

Ой ви, звізди, звізди блискучі!

А вже й красота мені ваша зовсім не мила...

Бо на темний мій кучир

Та лягла пороша біла.

Ой ночі, чорні та безокі!

І не видно мені, куда йду...

Ще змалку я одинокий,

Та такий і пропаду.

Де ж, брати ви мої любі?

Ніхто сльози горькі мені не витер...

І от стою я, мов дуб той,

А кругом тільки хмари та вітер...

__

 

Мой перевод:

 

Стихи к рассказу Валерьяна Пидмогильного*

«ТРЕТЬЯ РЕВОЛЮЦИЯ»

 

Гэй, мать моя, степь широкая!

А поговорю я ещё с тобой?...

Молодые бедные годы, река глубокая,

Мы пошли за водой ...

Ой вы, звёзды, звёзды блестящие!

И уж красота мне ваша совсем не мила...

Темна судьба моя настоящая,

Да легла пороша бела.

Ой вы ночи, чёрные и безокие!

Не видать мне куда иду...

Ещё с детства я одинокий,

И такой пропаду.

Где же вы братья, полны забот?

Никто слёзы горькие мне не вытер...

И вот стою я, как дуб тот,

А кругом только облака и ветер...

 

02.12.2019 0-45

 

*Пидмогильный, Валерьян Петрович

Часть рассказов была напечатана в

екатеринославской газете «Украинский пролетарий».

Описал голодомор 1921—1923 годов в

рассказе «Сын» (1923). В 1922 вышла

книга рассказов «В эпидемическом бараке».

В 1924 вышла книга Пидмогильного «Военный лётчик»,

а в 1926 году — отдельное издание повести

«Третья революция». Вместе с Е. Плужником в 1926—1927

он подготовил два издания словаря

«Фразеология делового языка», работал

над сценарием фильма «Коломба»

по роману Проспера Мериме.

__

Оригинал:

 

ВІН

 

Проминуть по днях десятиріччя,

Прийде радість інших поколінь,—

Але завжди

раз

на рік

обличчя

Обгортатиме глибока тінь!

Пам'ятатимуть дорослі й діти,

Хто в цей час в минулому помер!

Через віщо —

всім гудкам гудіти

Три хвилини —

як гули тепер!

Але завжди в подиху заводів

— Невмирущий в арміях машин!—

Поруч з нами

той,

кого в народі

Уквітчають коротенько —

Він!

І в обличчях радість біль пригорне:

У мільйонах втілений —

не вмер!

...І сотворять вічну пам'ять горни

З вдячністю, не знаною тепер!

Проминуть, мов сон, десятиріччя

Болю, крові, боротьби і війн,—

Але вічна правда робітнича —

Він!..

__

Мой перевод:

 

ОН

 

Пройдут по дням десятилетия,

И будет радость других поколений,

но всегда,

каждый раз,

каждый год —

лицо бессмертия

обвёрнуто в глубокие тени!

Вспомнят взрослые и дети,

Кто в то время лихое умер,

Страдал в прошлом!

Три минуты эти -

Будет звенеть зуммер,

Прогудеть не сложно!

Но всегда в дыхании заводов

— Новейших машин армий всех времён -

Рядом, братцы,

тот,

кого в народе

Нарекают вкратце -

Он!

И в лицах радость боль обойдёт:

В миллионах воплощённый -

не сгинул!

… И воспарит память. Веры полёт

В благодарность неизвестной могиле!

Пройдут, как сон, десятилетия

Боли, крови, борьбы и войн,

Но правда рабочая, бессмертная –

Он!...

 

02.12.2019 1-00

__

 

Оригинал:

 

СЕРП I МОЛОТ

Селянине!

Твоя рука —

У мозолях днів та плуга!

Поруч з нею

Рука

Така

Друга!

Робітник — полотно таке ж,

Тільки вмочене в фарбу синю!

Робітнича сила без меж,

Селянська без спину!

Поруч стануть —

Земля нова!

Світ на інші шляхи натрапив!

— Вже палають нові слова!

— Вже малюють нові мапи!

О мозолі міцних долонь,

Що цілують і серп, і молот!—

Це від ваших стискань вогонь

Навколо!

__

 

Мой перевод:

 

СЕРП И МОЛОТ

Крестьянин!

Твоя рука

В мозолях дней и плуга!

Рядом с ней

другая — в веках —

шершавая -

друга!

Рабочий — полотно тех же страниц,

Только обмакнуто в краску синюю!

Рабочая сила — она без границ,

Крестьянская — вогнута в спину!

Рядом встанут они —

И земля вертится!

Мир на другие пути наткнулся!

— Уже в новые слова верится!

— Палец новой карты коснулся!

О мозоль, не щадящая эту ладонь,

И губы, целующие серп и молот,

Это от ваших усилий огонь

топит холод!

 

02.12.2019 1-15

__

 

Оригинал:

 

***

Плакала вона… натомлену спину

День ховав за дахами дач.

А я з усіх фраз памятаю єдину:

— Годі, не плач.

Годі, не плач? Як це дико, їй-богу!

Ой як мертве усе в словах!

Взяти б серце своє – й об підлогу!

— Ах!

Скрикнула б раптом. В одну хвилину

Бачила б версти моїх шляхів…

Горбив день натомлену спину

Над горбами дахів.

__

 

Мой перевод:

 

***

Плакала она… Утомленные спины

день прятал за крышами дач.

А я из всех фраз помню единую:

— Хватит, не плачь.

— Не плачь? Как это дико, ей-богу!

Как мертво всё в словах!

Взять бы сердце своё — да об пол, с порогу!

— Ах!

Вскрикнула б вдруг. Хотя невинна.

Видела б вёрсты моих путей...

Сгорбил день утомленные спины

Сгинул в темень ветвей.

 

02.12.2019 1-35

__

 

Оригинал:

***

Сентиментальний тихий полонез, -

І раптом вся приникла до роялю…

Не треба сліз, моя далека Галю!

Усе загоїться, забудеться, минеться,

І я піду – життям ця необхідність зветься,

Піду в далекі тихі хутори…

Чи ви згадаєте мене у Відні?

Ніхто, ніхто мені не говори,

Що є серця якісь близькі і рідні!

 

Мой перевод:

***

Сентиментальный тихий полонез,

И вдруг горько приникла к роялю...

Не надо слёз, моя милая Галя!

Всё заживёт, забудется, минет,

А я пойду — жизнью это зовётся,

Пойду в хутора, далёкие ныне...

Вы вспоминайте меня с утра!

Всё, что было меж нами навек остаётся.

Ничего не говори мне… пора...

… СердцА так близко бились вчера!

 

02.12.2019 1-50