Анатолий Антонович Мироненко (25.04.1937-24.08.2009 г.г.) *** Ой, яка ж печаль дівоча, мов туман густа, Застелила карі очі, запекла вуста! Свиснув потяг про розлуку аж у небеса – Намоталася на руку золота коса. І рука ледь затремтіла, стерпла, мов чужа… І здалось, що відлетіла з ним її душа. Перевод: Ой печаль, печаль девичья, как туман густа. Застелила кари очи, запекла уста! Свистнул поезд о разлуке ажно в небеса – Обвила девИчью руку русая коса. А рука едва дрожала. Тяжело дышать… Показалось улетела с ним её душа. |