Анатолий Антонович Мироненко (25.04.1937-24.08.2009 г.г.) Плакуча верба Я плакучу вербу посаджу біля хати і поїду в далекі-далекі краї. Далеки-далеки краи І мене з далини виглядатиме мати, об тривоги ламаючи руки свої. Тільки що я зроблю, як розлуки дорожні Не коротшають нині?! Матусю, прости!... І летитимуть мимо, неначе порожні, пасажирські гучні поїзди, поїзди. Певно, мій коли-небудь зупиниться потяг, і збіжу я в долину з крутого горба!.. Тільки стріне мене у скрипучих воротях замість рідної неньки плакуча верба. Перевод: Плакучая ива Посажу возле дома я плакучую иву И уеду на край, край далёкий земли. Будет мама глядеть мне во след сиротливо И в тревоге заламывать руки свои. Что поделаю я, если наши разлуки Не становятся меньше. Ты,мама, прости… Пролетать будут мимо с нескончаемым стуком, Поезда, оглашая гудками пути. Всё ж, когда-нибудь мой остановится поезд. И спущусь я с пригорка родной хуторок, Но не мама там ждёт, как всегда, беспокоясь, А плакучая ива у знакомых ворот. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
