Анатолий Антонович Мироненко (25.04.1937-24.08.2009 г.г.) Я знов стою на тому зломі. Де ми давно-давно колись, Спіткнувшись на лихому слові, На віки вічні розійшлись. Чогось нема вже, щось забуто, А решту виїла роса. І тільки смуток, Тихий смуток Між нами щемно провиса. І тільки дика і безплідна Через усе життя межа. І тільки ти — така ще рідна! І ти — така уже чужа! Перевод: Я вновь стою на том разломе, Где мы в далёкие года, Споткнулись на обидном слове, И распрощались навсегда. Что кануло, забылось что-то, Остаток выело росой, меж нами грусть щемящей нотой И бесконечною тоской, Бесплодно, дико и без края Через судьбу легла черта А ты – такая же родная - Уже чужая навсегда. |