Не тронь меня. Я… одиночу. Себя с ладони сам кормлю. Душа лечения не хочет, пусть гибнет - я ее мертвлю… Переживу. Перегорю я. Отвою волком. Пропаду. Взамен - ничто! Перегорюю - я с равнодушием в ладу. Одно хочу - старей быстрее! Увянь и статью, и лицом - пусть одинокостью сереет пастель седая за окном… Остынь, померкни, стань рабою. Болтай без меры, суетись! Плебейкой слейся с голытьбою - …слезами только не струись. Не …чувствовалось. Не …дрожало. Не …золотило. Не …звало. Не …трепетало. Не …взлетало. Не... Господи!.. И - не могло!.. Как день вчерашний все проходит, сошедшим снегом, пустяком… …А вечно только зори всходят над цветнебесным васильком. " Не руш мене" Николай Винграновский Не руш мене. Я сам самую. Собі у руки сам дивлюсь. А душу більше не лікую. Хай погиба. Я не боюсь. Переживу. Перечорнію. Перекигичу. Пропаду. Зате — нічого. Все. Німію. Байдужість в голови кладу. Одне я хочу: старій швидше, Зів'яльсь очима і лицем, Хай самота тебе допише Нестерпно сірим олівцем. Погасни. Змеркни. Зрабся. Збийся. Збалакайся. Заметушись. Офіціантським жестом вмийся, Але — сльозою не молись. Не — відбувалось. Не — тремтіло. Не — золотіло. Не — текло. Не — полотніло. Не — біліло. Не…- Господи!..- не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
