Опустошенный, брошенный колодец души моей, насквозь пропахшей илом... Монашкою, под взглядом богородиц, забвения ищу в покое мнимом. Я всматривалась в стылый омут взгляда, и падала в бездонные глубины - наверное, открылись двери ада: земля плыла и меркли звезд рубины. А вечером, под плач душевной скрипки, подумалось с цинизмом полупьяным, что сердце лишь аквариум для рыбки, сбежавшей на просторы океана ...Иодистая сырость обжигала соленым бризом ноздри и осколки. Ее сманила красочность коралла в мерцающей лазурной окантовке... Акваріум для однієї рибки Спустошена, занедбана криниця Із дна якої стійко пахне мулом – Душа моя. Живу, немов черниця У спогадах і мареннях минулим. Вдивлялася в очей холодне небо І падала в безодню порожнечі. Мабуть тоді щось сталося страшне, бо Пливла земля, міняли колір речі І вечір задурманив співом скрипки Збагнула я, що серце напівп’яне- Акваріум для однієї рибки – Вона ж втекла у простір океану. Йодованим повітрям обпікали Солоні бризи ніздрі й скло розбите. Її ж, напевно, звабили корали Яскраві, і безмежний обшир світу... (Гетманец А) | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
