И азбукою чувств, и музыкою слов, смущаясь, ты сплетаешь сердцу клетку. Открытостью влечения не редко срывается гипюр незыблемых основ. Касанье губ - и грош цена обетам. Я поцелуй, смакуя, пью до дна. Эскиз эмоций… Осень не ждала, что ей придут на смену краски лета. Огнями городов жонглирует судьба. Покой найти бы - душу мучит жажда: Ийчжу, Мале, Кейптаун, Даллас, ;да - снов и иллюзий вечная игра. Едк; печаль. Нечаянную встречу перечеркнуть, наверно, не дано. Глаза закрою: прежнее на дно сирен напевом манит издалече… Сомнений суета: опять глухой тупик. «Не вовремя» - типичная ошибка. Надежд напрасных лживая улыбка и адская усталость - пущен маховик машины неизбежности событий. Отчаяньем и страхом сжав виски, поймал меня в железные тиски октябрь своей метелью золотистой. Под фейерверки чувств то плачу, то смеюсь - кураж и хмель слились в коктейль истерик. Волна желания накрыла берег, сломав сознания последний слабый шлюз. Я жажду ласк на шелковой пустыне, хочу тебя я чувствовать в себе - и даже привкус крови на губе греховностью своей мне сладок ныне… Абетка почуттів ( Алена Гетманец) Абетка почуттів… Мозаїкою слів, Бентежачи, виводиш серцю ґрати. Відвертості бажань не приховати – Гіпюр умовностей безглуздих вмить злетів… Ґивт свіжості й уже несамовита До краплі п’ю терпкий цілунку смак. Ескіз емоцій… Восени ніяк Єдине не чекала – фарби літа… ░ Жонглює доля легко кульками із міст. Знайти б десь спокій – душу мучить спрага – Ийчжу, Мале, Кейптаун, Даллас, Прага – Ілюзій, сновидінь не змінюється зміст. Їдка печаль. Ту зустріч випадкову Ймовірно викреслити не дано – Колишнє, як Сирени спів, на дно, Ледь вії опускаю, кличе знову… ░ Метання, сумніви в глухий загнали кут. Несвоєчасність – помилка типова… Оманливість жадань. Поразок змова. Пекельна втома. Крах надій. Тягар спокут. Розп’ята відчаєм, стискає скроні Страхом безповоротності подій… Той жовтень в хуртовині золотій, Утримує думки, мов у полоні. ░ Феєрія чуттів – чаклую, ворожу. Хміль. Запал. Спалахів шалений шерег. Цунамі пристрасті накрило берег Чекань, змиваючи свідомості межу. Шовкові пестощі – тебе відчути Щораз всіма клітинками в собі… Юга жадань… Червоним на губі Ярить солоний слід гріха отрути… | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
