ПРИГОДИ ДЕТЕКТИВА ЛИСА БОРИСА І ЙОГО ПОМІЧНИКА ПАПУГИ ГАЛАКТІОНА

 

Таємниця лісових пожеж

«Яка кумедна квітка, що вміє розмовляти!»

Ігуана

 

Розділ 1. Галактіону нагадують старе прислів’я

 

Теплим літнім ранком детективи відпочивали на березі Лісового Озера.

- Галактіоне, а ти чому не купаєшся? – запитав Лис. – В озері така тепла лагідна водичка!

- Папуги не купаються. Ні в озерах, ні в морях, ні в океанах. Сучасні папуги купаються виключно в ультрафіолетовому промінні.

- Як можна загорати на березі такого чудового озера і не викупатися в ньому?

- А я зранку вже встиг прийняти ультрафіолетову ванну. Між іншим, загорати теж треба вміти, а то ненароком і згоріти можна. От я, наприклад, завжди вимащую пір’ячко кремом від засмаги… Ой! Ой! Горю! Горю!!!

Лис здивовано глянув на друга:

- Либонь, сьогодні погано намастився.

- Борисе! Я насправді горю!

Раптом Лис Борис побачив, що від Папуги справді починає йти дим.

- Тримайся, Галактіоне! Я тебе зараз потушу! – Лис схопив Папугу і, забігши до озера, поклав його у воду, злегка підштовхнувши.

- Ай-ай-ай! Тону! Тону!

- Та що ж ти сьогодні то палаєш, то тонеш! – Лис Борис виловив Папугу і виніс його на берег.

- Ну сьогодні й видався деньок! – обтрушуючись, зітхнув Папуга.

- Саме час для тебе урочистий марш виконати! – посміхнувся стривожений Лис.

- Та навіщо для мене марш виконувати?! – обурився Галактіон.

Лис почухав за вухом:

- А щоб було, як у давньому прислів’ї: «Пройшов Папуга вогонь, воду й мідні труби».

- Жартуєте, шефе. А в мене, між іншим, одна пір’їнка трохи не згоріла.

- Нічого, виросте нова. Скажи краще, як ти примудрився спалахнути?

- А я звідки знаю?! Сидів собі…тобто, лежав…

- Дивина… - Лис Борис нагнувся і щось підібрав із землі.

- Ще б не дивина: підпалювати папуг!

- Диви-но, Галактику: обгорілий сірник, - продемонстрував знахідку Лис.

- Шефе, Ви хочете сказати, що мене дійсно хтось підпалив?

Лис озирнувся:

- Цілком може бути… цілком може бути… ось твої сліди, ось - мої… а це що за дивний слід? Тягнеться за дерево…

- Давай знайдемо його, підпалювача! Ми ж детективи!

- Дивний випадок. Певен, ця справа варта уваги.

- Ура! Нова справа! – вигукнув Папуга.

- Почекай-но «ура» горлати, дивись: у лісі щось палає! – Лис став дуже серйозним.

- Так це ж у тому місці, де знаходиться наша хатинка!

- За мною, пташе! Може трапитися халепа! – вигукнув Лис і з усіх сил рвіонув убік хатинки. Галактіон, ледь встигаючи, летів за шефом.

 

Розділ 2. Сірники – не дитячі іграшки

 

На підступах до хатинки Лис Борис полегшено зітхнув: пошкодження були незначними. Обгорів лише невеличкий шматочок стіни. Поряд стояли два ведмеді із лісової Служби Порятунку. Вони поливали із пожежного шланга осмалену стіну.

- Добридень, Ведмеді, кивнув Лис.

- Добридень, Детективи, - хором відповіли Ведмеді.

- Це ваша хатинка? – запитав Старший Рятівник.

- Більш ніж переконаний у цьому, - відповів Лис.

- А що, власне кажучи, сталося? – Галактіон врешті наздогнав шефа.

- Стіна горить, ось гасимо, - відповів Молодший Рятівник і повернув краник шланга, - уже загасили.

- Добре, що ми були поряд, - поправив каску Старший Рятівник.

Галактіон захихотів:

- Саме час для нашої хатинки урочистий марш виконати.

- Навіщо ж їй марш виконувати? – здивувався Молодший.

- А щоб було як у давньому прислів’ї: «пройшла хатинка вогонь, воду та мідні труби».

- Ви що, експериментуєте над хатинкою? – не зрозумів жарту Молодший.

- Вибачайте, Ведмеді, - втрутився Лис Борис, - мій друг жартує. У нас пів стіни обгоріло, а він жартує. Папуга в нас гуморист.

- Папуга –гуморист, - пояснив Старший Рятівник Молодшому.

- Я не гуморист! Я, може, теж постраждав, не менше, ніж наша хатинка!

Лис замислився:

- Дивно, чому ж вона зайнялася? Може, ми залишили ввімкнені електроприлади? Галактіоне, ти вранці все вимикав, коли йшов з дому?

- Я ж детектив, а не забудько!

Лис наблизився до обгорілої стіни:

- Дивіться: обвуглений сірник!

- Сірники – не дитячі іграшки, - повчально зазначив Молодший Рятівник.

- А хто тут дитина! – обурився Галактіон. – Якщо хочете знати, мені вже третій рік пішов!

- Ти тут ні до чого, - заспокоїв помічника Лис Борис, - це одна із прописних протипожежних істин.

- Шановні ведмеді, мені здається, що у нашому лісі з’явився підпалювач! – звернувся Лис до рятівників.

- У нас навіть доказ є, - поважно додав Папуга, - от, моя обгоріла пір’їнка.

Молодший рятівник без поспіху підійшов до Папуги і почав його оглядати:

- Ви – підпалювач? – ошелешено уточнив Ведмедь.

- Та не я ж підпалювач! – обурився Галактіон. – Підпалювач у нас у лісі з’явився, і ми поки що не знаємо, хто він!

- Галактіоне, заспокойся, - посміхнувся Лис. – Рятівник зараз розгляне доказ. Можливо, хтось дійсно навмисне влаштовує ці пожежі. Ми візьмемось за цю справу!

- А якщо знадобиться допомога, телефонуйте нам. Телефон служби порятунку «01». Запам’ятали? – стривожено перепитали Ведмеді.

- Звичайно-звичайно, запам’ятали, - відгукнувся відомий детектив, знову вивчаючи сліди злочину.

- Ведмеді швиденько зібрали переносне протипожежне устаткування і строєм направилися до лісу.

- Те ж мені, задача – запам’ятати телефон «01», - насмішкувато зазначив Галактіон, - та я десятиизначні номери з першого погляду запам’ятовую!

- Не хорохорся. Глянь-но краще сюди, такі ж дивні сліди,як біля озера!

- Ми підемо за слідом?!

- Саме час. Уперед, помічнику!

І детективи направилися за слідами.

 

Розділ 3. Чому Кабанці лазять по деревам

 

Лис Борис біг стежкою, намагаючись не збитися із дивного сліду. Поряд летів Галактіон, намагаючись вигадати тему для розмови:

- Борисе, а як тобі вдається ніколи не губити сліди?

- У кожної тварини свої таланти.

- Хочеш, розповім, які таланти у птахів?

- Галактіоне! Не заважай!

- Ну, Ви й скажете, шефе! Я ж помічник, а не заважалка!

Раптом Лис зупинився.

- Глянь-но, ще один сірник, неушкоджений… Дивний якийсь, зелений у жовту цятку… На нашій Лісовій фабриці такі не виготовляють.

- Так давай її запалимо! – Папуга сів на землю та потер крила. – Дуже я полюбляю усілякі феєрверки!

- Тобі ж Ведмеді сказали, що сірники – не дитячі іграшки!

- Борисе, і ти туди ж! Я ж дорослий птах!

- Дивись, дорослий пташе, - Лис махнув лапою у бік, - он, за деревами, вогонь.

- Це він, підпалювач! – вигукнув Галактіон.

- Так, але сліди чомусь ведуть у інший бік, - почухав за вухом Лис.

- Шефе, уперед! Туди! Не втрачаймо часу! Зараз ми його спіймаємо!

- Що ж, може бути, хоча… Добре, біжимо до вогню!

- Гей, підпалювачу! Ані руш! – командирським тоном вигукнув Папуга, що летів за Лисом, - ми тебе зараз спіймаємо!

- Та чого ж ти так волаєш, пташе! – не обертаючись, мовив Лис.

- Ми його таким чином зловимо!

- Ми його таким чином сполошимо!

- Шефе, ми його не сполошимо, ми його злякаємо! Налякаємо і спіймаємо. Усім-усім-усім! В оточенні! Підпалювачу біля вогнища, ні з місця! Ми тебе оточуємо! Ні! Ми тебе вже оточили!

- Та що ж ти сьогодні за балаболка така…

 

Незабаром поглядам детективів відкрилася цікава картинка: у дуба стояла велика бочка, біля бочки палало багаття, а на дубі, всупереч усім законам зоології, ліз Дикий Кабанець.

- Ось і він – підпалювач! – зрадів Галактіон. – Оце-то так, куди видряпався! Шефе, я певен, що я Дика Свиня мені й підпалила пір’їнку!

- По-перше, це не Свиня, а Дикий Кабанець, - зупинившись за декілька кроків від стовбура дуба, відповів Лис Борис, - по-друге, його провина ще не доказана.

- Ніколи не думав, що Дикі Кабанці вміють лазити по деревам, - сказав Галактіон, опустившись поряд із Лисом.

- Звичайно, не вміють. Просто ти так голосно кричав… - і Лис Борис звернувся до Кабанця: - шановний Кабанцю, спустіться, будь-ласка, на землю.

- А ви хто? – не перестаючи дряпатися угору, злякано пророхкав Кабанець.

- Ми – відомі детективи, - запишався Галактіон, - Лис Борис і Папуга Галактіон… Теж відомий!

- А навіщо ви мене оточили? - Кабанець знехотя уповільнив хід.

- Це ми не Вас оточили, - заспокоїв його Лис.

- Борисе, а кого ж ми тоді оточили? - не зрозумів Папуга.

- Помовч, Галактіоне, інакше він ніколи з дерева не злізе.

- Це ми себе оточили! – під тримав шефа помічник.

- Забава у нас така – себе оточувати!

Веприк трохи подумав і почав злазити з дерева.

- Скажіть, будь-ласка, це Ви розпалили багаття? – спитав Лис Борис у Дикого Кабанця, що весь задихався.

- Я, - відповів Кабанець.

- Дозвольте дізнатися, навіщо?

- А як же інакше? Ми, Дикі Кабани, – тварини цивілізовані, сиру картоплю вже давно не їмо.

- Шановний Дикий Кабане, - стрепенувся Галактіон, - А чи не Ви випадково підпалили мені пір’їнку біля Лісового озера?!

- А що нам, Диким Кабанам, робити біля озера? Ні, ми завжди печемо картоплю тут, у цього дуба. Тут ми і бочку з водою маємо, і пісок, і багор. Усе, чому нас учили ведмеді.

- Осічка, - махнув лапою Лис.

- Вибачайте, шановний Дикий Кабанчику, за те, що потурбували. Галактіоне, біжимо назад до нашого сліду.

- А може, залишитеся? - добродушно запропонував Кабанець. – Уже й картопля швидко буде готова.

- Дякуємо за запрошення, - подякував відомий детектив, - але, на жаль, у нас термінова справа.

Але у Галактіона склалося інше враження:

- Борисе, а я б подзьобав печену картопельку!

- Ніколи дзьобати! Біжимо назад до слідів…

- Ось така у нас, у детективів, робота, - розвів крилами помічник, - ніколи навіть подзьобати!

- За мною, пташе!!!

 

Розділ 4. Ігуана, що змерзла

 

Ідучи за слідами, детективи вийшли на невеличку галявинку. На галявині стояв космічний корабель.

- Борисе, глянь, космічний корабель! Таких конструкцій на нашій Землі я не бачив.

Папуга обережно підійшов до корабля.

- Тут є напис на мові мешканців Галактик Гарячих Зірок.

- Переклади.

- З легкістю, шефе! До речі, мова мешканців Галактик Холодних Зірок значно важча, а мова мешканців зірок…

- Перекладай!

- Перекладаю!

Папуга був знавцем іншопланетний мов і тому впевнено переклав:

- «Я - мешканець Теплої планети. Я – турист. Я літаю Всесвітом».

- Глянь-но, Галактіоне, - Лис Борис щось підібрав із землі, - Ще один сірник.

- Сірники – не дитячі іграшки! – продекламував Галактіон і трохи подумашви, додав: - От і причепилося ж…

- Здається, я починаю дещо розуміти… - задумливо промовив Лис Борис.

Папуга почухав потилицю:

- Здається, я починаю нічого не розуміти…

Лис кілька разів постукав у люк корабля.

Ніхто не відповів.

- Мабуть, усередині корабля нікого немає, - висловив припущення відомий детектив, - хотілося б оглянути корабель…

- Поглянь, Борисе, ілюмінатор трохи причинений, давай вліземо?

- Без дозволу господаря не можна!

- А як же ми вліземо із дозволу господаря, якщо його нема?!

- Рятівник Ведмеді можуть дати такий дозвіл, - проінформував помічника шеф, - у разі надзвичайної ситуації.

- А підпалювати моє пір’ячко – це не надзвичайна ситуація?! Он, телефон на дереві! Телефонуй, Борисе!

- Добре, подзвонимо! – Лис підійшов до телефону, і швиденько перемовившись кількома словами з абонентом, попрямував назад, до інопланетного корабля.

- Зараз Рятівники будуть тут.

- А може, зганяємо поки що до Кабанця, там картопелька…

- Ніякої картоплі, Служба Порятунку прибуває негайно. Та ось же і вони!

На галявину вийшли Ведмеді.

- Шановні ведмеді, - заторохтів Галактіон, - у нас - надзвичайна ситуація! Усе почалося із того, що спалахнула моя пір’їнка…

- Галактіоне, та зачекай ти зі своєю пір’їнкою! – втрутився Лис і звернувся до Рятівників:

- Є всі підстави у лісових пожежах підозрювати господаря цього інопланетного корабля! На наш стукіт ніхто не відгукується. Справа серйозна. Треба оглянути корабель. Пожежі в лісі можуть продовжитися.

- Справа, дійсно, серйозна! – згодився Старший Рятівник. – Ми тільки-но загасили ще дві пожежі!

- Тут причинений ілюмінатор. Дозвольте мені піти на розвідку? – Галактіон прагнув здійснити щось героїчне.

- Дозволяємо, - після хвилинних роздумів згодився Старший Рятівник.

- Ура! Я – розвідник!

- Дивись-но, тільки без пустощів, розвіднику! – осмикнув Папуга Лис, - чув же, справа серйозна!

Галактіон протиснувся у причинений ілюмінатор. Запанувала тиша.

- Ну, що там, Галактику? – стривожився Лис.

- Тут так спекотно… - почулося з ілюмінатора, - а от і сірники… Багато сірників! Таких самих, як ми знайшли – зелених із жовтими цятками!

- Мої припущення, схоже, дістали підтвердження. Судячи з усього, господар корабля і є підпалювач. Галактіоне, можеш виходити, е…Тобто, вилазити…

Папуга швиденько повернувся.

- А як же нам відшукати господаря корабля? – запитав Молодший Рятівник.

- Можна йти за слідами, а можна дочекатися його тут, на місці, - із знанням справи відповів відомий детектив.

- Точно, - зрадів Галактіон, - влаштуємо засідку! Ми з Борисом сховаємося за корабель! – Галактіон забіг за корабель і визирнув із-за нього, - а Ведмеді зачаяться за найближчим дубом!

- Служба Порятунку не ховається за дубами! – образився Молодший Рятівник.

- Тихіше… - насторожився Лис, - я чую шарудіння… Здається, сюди хтось іде! Чи точніше, повзе.

- Хлопці, а давайте його оточимо! – нетерпляче прошепотів Папуга.

- Галактіоне, чого це тебе сьогодні тягне когось оточувати? Сам приповзе.

 

І тут на галявину виповзла Велика іншопланетна Ігуана.

- Що ви робите біля мого корабля? – сердито запитала вона.

- Добридень, - спокійно відповів відомий детектив, - ми – детективи. Лис Борис та Папуга Галактіон. А це – ведмеді із Лісової Служби Порятунку.

- Що ви пробите біля мого корабля?!

- Вона ще й запитує! – обурився Галактіон. – Борисе, давай-но цю ящірку за хвоста потягаємо!

- Гарно ж ти приймаєш інопланетних гостей, Галактіоне.

- Вона жмені пір’їнку обпалила!

- Шановний гостю із далекої Галактики, - звернувся до Ігуани Лис, - у нас є всі підстави підозрювати Вас у лісових підпалах!

- Ви навіщо мою пір’їнку обпалили?! – войовничо вигукнув Галактіон.

Ігуана придивилася до Папуги:

- Яка кумедна квітка, що вміє розмовляти…

- Усі чули?! Ця ящірка назвала мене рослиною! Борисе, може, разок смикнемо її за хвост?

- Галактіоне, що за доісторичні замашки!

У розмову втрутився Старший Рятівник:

- Доводжу до вашого відома: у нашому лісі заборонено влаштовувати пожежі.

- І ми хочемо знати, - підтримав його Лис, - навіщо Ви це робите? Інакше Вам доведеться відповідати за всіма правилами Міжгалактичних законів.

Велика Ігуана добре знала сурові правила Міжгалактичних законів, і відповідати за ними не хотіла. І тому вона розповіла землянам свою незвичайну історію.

 

…Справа у тому, що на рідній планеті Великої Ігуани дуже спекотно. Тому на багатьох інших планетах, у тому числі і на Землі, ігуани швидко замерзають.

Коли Великі Ігуани подорожують Усесвітом, вони беруть із собою безліч коробок із сірниками. Ці сірники особливі, вони спалахують не лише на будь-якій планеті, але й у відкритому космосі. За допомогою цих сірників Ігуани гріються. А інакше б вони просто не змогли б подорожувати Всесвітом.

А Галактіона Ігуана підпалила тому, що земні Папуги дуже схожі на сухі квіточки рідної планети Ігуан.

Звичайно ж, і детективи, і Ведмеді із Лісової Служби Порятунку із розумінням поставилися до незручностей інопланетного туриста, але сірники все ж відібрали. Натомість Ведмеді подарували Великій Ігуані теплу шубу із штучного хутра. Великій Ігуані подарунок дуже сподобався.

 

Так закінчилася ця історія про таємничого підпалювача.

А попереду відомих детективів Лиса Бориса та Папугу Галактіона чекали нові історії та нові справи.