Не забуду ключ журавлів по синяві неба над пшеничними полями осені. Я не забуду твои глаза, которые молчали в тишине глядя на меня у старой часовни. Ти прости, що пішла від тебе стежками літа полуничного без відповіді. Но ты не просил от меня ни любви, ни счастья ни совета. А, знаєш я просто відмовляюся зараз, але любити тебе так і не змогла змусити серце. Пусть улетают птицы… До весны! Сибирь © Copyright: Екатерина Комарова 2, 2014 Свидетельство о публикации №114021205436 |