Ой, на горi висока ялина, Ой, зелена, струнка, молода, Пiд горою русява дiвчина Туже, плаче, до неба гука. Мiсяць повний смiливо виходить, Дощ та хмари збираються знов, А дiвчина пiсню виводить Про останню та грiшну любов. Рiчка бистра та ще й глибока Сосни тонуть в обiймах її, А дiвчина стоїть одиноко I спiває крiзь сльози свої Закричить в лiсi чорному птаха, Звиє вовком темрява густа, Очi вiдчаєм млiють вiд страху, Обпiкає болем вуста. Раптом лiс замовк на хвилину, Вiтер бавитись перестав. Лiлеї вплутались в коси дiвчини Хто не любив, той щастя не знав... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
