Сумом наповнені очі Бачити не мають бажання Гіркі сльози. Тa ридання дівоче Чути до самого світання. Волосся кольору пшениці Вітер на плечі розсипає, І в зеленій радужці зіниці Покою й радості не знають. Надворі знов зима з весною Одна із одної глузують. І цілий день я не з тобою, І не живу я - час марную. Коли на небі місяць повний Душі моїй завдає болю, Роки, як з вівці стриженої вовна, Плетуться в тугу нитку долі. |