(з циклу "12 місяців") В горах вересень, Трохи холодно, Ти зі мною іще побудь. Хоч нам байдуже, Вже нам все одно, Ти цей вересень не забудь. Як мов дротами Пожовтілими Обпікала осіння трава І долонями Мої крила ти Від тих опіків прикривав. Як заплутались Папільйотками У волоссі осінні квітки, Ніби з променів - Сонцем проткані Павутиння летіли нитки. І проносились Полонинами, Верховіттям старих смерек, Всі слова мої В небо линули, Хмари ріжучи впоперек. Все вже скінчено І востаннє я Доторкнусь до твоєї руки, Зрозумієш ти - То кохання є, Бо цей вересень навіки. |