I Нахилилась вербонька Та по-над водою, Болить моє серденько, Що ти не зі мною. Навіщо чекаєш, Мене підбиваєш? Чи я можу позабути, Що дружину маєш? Під горою верба. А на горі вишня. Де ж вона тая взялася, Що за тебе вийшла? Я не можу отруїти, Як Чурай Маруся, Краще вже мені не жити, Краще утоплюся. Стоїть верба під горою, Та по-над водою, Моє серце обмирає, Що ти не зі мною. II Зникло сонце ясне, Не впадають роси, Краса моя згасла, Посивіли коси. Я до себе не покличу, Щоб тобі заграти: Йди собі до дружини, До своєї хати. Хай вона тебе милує, Хай тобі заграє, А моє серденько в`яне, Навіки згасає. Нема в мені вроди, Як в тєї дівчини, Щоб втопитись, нема води - Помру від тужини. 1993 р. III Місяць до оконця гляне. А моє серденько в`яне: Прийди, прийди, мій миленький, Мій в`юночок зелененький. Як ти коло мене в`єшся, То мені весь світ сміється. А коли мене покинеш - Сірим дощиком заллється. Всі троянди розпускались, Як я з милим зустрічалась, Всі троянди пожовтіли, Як мене покинув милий. Ми з тобою покохали - Всі птахи нам заспівали, Нас навіки розлучали - Птахи разом замовчали. З хмари дощ невпинно ллється, А моє серденько б`ється, Не на радість, а на горе - Та розлука, наче море, Нам її не переплисти Та досуха всю не спити. 1993 р. |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
