Пiзнавши цiнy честi, радощам i слову... Семен Венцимеров Пiзнавши цiнy честi, радощам i слову, Сумую гiрко: треба жити залюбки... Коли б дозволили почати жити знову, Напевно виправив би давнi помилки. У першу чергу припинив би сумувати. Хiба це мудро -- розповсюджувати сум? Чи не мудрiше жартувати i спiвати? Якщо радiю i спiваю, ergo sum!* *То я iсную (лат.) Весела думка – запорукою здоров’я, Щасливе серце – то джерело доброти. Чистосердеччя i простецьке щире взлоб'я Веде надiйнiше нiж хитрiсть до мети. Здоров’я варто значно бiльше, нiж багатство – Це вiдкриття моє звичайно не нове. Нема чого людинi радiснiй бояться, Якщо радiєш, й рана швидше заживе. Там, де немає простоти, добра i правди, Немає величi, руйнiвне там i зле... Чи ти щасливий, коли вбив когось чи вкрав ти? Крадiй i вбивця до нащадкiв горе зве... Тобi дається безкоштовно, то дарма ти Нiс вiдвертаєш – як дається, то вiзьми Дар спiвчувати людям i допомагати -- Велика радiсть – жити в злагодi з людьми, Завжди любовi на Землi не вистачає. Чужої радощi i щастя не займай. Коли щасливий на години не зважає, Ти навiть бiль свою з печаллю повтримай. На милування не буває силування... Умiй за iншого зрадiти i тодi, Коли вiн хвацько вiдбере твоє кохання -- Так, i за себе i за нього порадiй... Бо ти живеш для того тiльки, щоб радiти. Немає рацїї в безрадiснiм життi... Держави гинуть, як не можуть вiдрiзнити, Хто злий, хто добрий... Радiсть – вiха на путi... Якби я з юностi був здатний зрозумiти Усю ту iстину, що в зрiлостi вiдкрив, То стiльки приводiв знайшов би, щоб радiти, Завжди би в радостi, завжди б у щастi жив... |