Л.В. Парахонськiй Лiдiє Василiвно, я iз марно мрiячих, В головi мандруючих десь далеко там... Вчитися посиленно, шибеник i трiєчник, Я не вмiв у принципi, як хотiлось Вам... Я таке влаштовував, я таке вiдкручував, Я таке вистрiлював, так бешкетував! Вiрю, що обурював, знаю, що засмучував... Але дещо сяюче все ж у душу взяв. Лiдiє Василiвно, полум’яна проповiдь Сприйнята, як бачите... Щось собi поклав У скарбницю памя’тi давнiй бовдур ваш, ведмiдь... I «Хiба ревуть воли...» врештi прочитав... Лiдiє Василiвно, мовою перлинною, Що вiд вас дicталася, побудую мiст До мого майбутнього з долею орлиною... Дякую, що є якiйсь все ж у долi змiст... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
