Розсипалось, впавши на землю, монисто. Дзвін пролунав серед ночі. - Матінко Божа! Діво пречиста! Вилікуй сердце дівоче! Змій - ворог клятий - напав на країну. Хати палив, нищив ліс та сади. Всіх він вбивав - і людей, і звірину. Всюди залишив криваві сліди. В бійці жахливій загинув коханий. Вразила його ворожа стріла. Ось і настав день щасливий, жаданий. І перемога, нарешті, прийшла. Тільки, нема кому слово сказати. Дощ, небо плаче, холодна вода. Хрест та цвінтар. Вбиті батько та мати. Похорон, замість весілля, біда. Тілом та розумом біль володіє. Душу пронизує він, наче ніж. - Діва Свята! Лиш на тебе надія. Допоможи, захисти, не залиш!.. |