Жовтневі ранки такі туманні, Що навіть осінь у них блукає І в світанковім моїм коханні Нема нещирості, я гадаю. Жовтневі ранки такі погожі Летять повір’ями в синє небо Пожовклі соняхи на сторожі Солодких снів, що усі – про тебе Жовтневі ранки такі мрійливі, Цілунки сонця на стиглих грушах, І перші дотики несміливі Карбують ніжність у наших душах Торкають щоки мої рум’янцем Гарячі спогади тої ночі Лишайся, знов будь моїм коханцем Жовтневі ранки такі пророчі | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
