Якi натхненнi у Росii вечори.( Из Виктора Пелленягрэ) Якi натхненнi у Росii вечори... Любов, шампанське, i iскристi в небi зорi, I вальси Шуберта тендiтнi i прозорi - Якi натхненнi у Росii вечори... Хай у коханнi терпкий присмак гри, Нащо тобi моi пориви i обiйми? На цьому й тому свiтi нероздiльнi в нiй ми - Якi натхненнi у Росii вечори... Якi натхненнi у Росii вечори... Мить, зупинись, бо iишiх радощiв не треба, А у поета очi - наче клаптi неба... Якi натхненнi у Росii вечори... Смак круасану, юностi дари, I захiд сонця, й поцiлунок наостанку, Красунi погляд, i хвилюючi свiтанки ... Якi натхненнi у Росii вечори... Якi натхненнi у Росii вечори... Чарiвний мiсяць, i прогулянки, й зiтхання, Бузку цвiтiння, й розтривожене дихання... Якi натхненнi у Росii вечори... Коли мене поважнi доктори В останню путь почнуть сбирати у негоду, З собою вiзьму незбагненну насолоду: Якi натхненнi у Росii вечори... Капас дощик... ( По мотивах Р.Гамзатова) Капас дощичок, капас, капас, Капас тихо, притомлено, мляво... Падас листячкo, падас, падас, Листя на гiллi i piдке й жовтаве. Капас дощик...Безжально, нестримано Вiтер цe листя обсмикус...Годi! Haщо жалiть його, листя це зipване, Якщо воно вам не стане в пригодi? Вiтер осiннiй поважним господарем Турить його, насмiхаючись взашiй, Це безпритульне, обiрване, подране - Геть iз подвiр'iв на вулицi нашiй! Листя нове, я це знаю. зав'яжеться, Люди всмixнуться вiдродженiй вродi... Чому ж тодi менi все це вважасться Несправедливим в законах природи? Журавлi (Из Расула Гамзатова) Менi здасться часом: тi солдати, Що рiднi iх з вiйни не дiждались, На в землю цю лягли пiд бiй гарматний, А журавлями в небо пiднялись. Вони ще й досi, злива там чи сухо, Летять над нами з тих кривавих лiт... Чи не тому стас менi так сумно, Коли дивлюся журавлям услiд? Летять, летять..., iх не встигають роки В блакитной доганять высочинi... Там с мiж ними промiжок короткий, Те мiсце, що призначене менi . Останнiй день майне менi в обличчя, З собою мене вiзьмуть журавлi ... Тодi я вас з высочини покличу, Всi тi, кого залищу на землi. Ноктюрн (Из Роберта Рождественского) Помiж мною i тобою Вiчне небуття, Зорянi моря, Крижанi моря. Як тобi сьогоднi йдеться, Лагiдно моя, Ластiвко моя, Яблунько моя? Залишився тiльки спогад - Ти згадай мене, Лиш згадай мене, Знов згадай мене, Хоч зненацька, хоч раптово Ти згадай мене, Зiронько моя земна! Приспiв: Мiж нами довга, нескiнченна нiч, Сторiччя i моря, Зорянi вiтра... Я iх до тебе надiшлю в цю мить, Щоб чула ти: кохання не вмира! Помiж мною i тобою Нескiнченна нiч, Нездоланна нiч, Невблаганна нiч... Я до тебе знов прилину, Тiльки ти поклич, Ти мене поклич, Знов мене поклич. Я до тебе знов прилину Рiчкою до нiг. Стежкою до нiг, Промiнем до нiг. Хай нiколи не покине Радiсть твiй порiг, Хай тобi щастить завжди, Хай тобi завжди щастить! |