Запiзнiле кохання Прийшла моя любов невчасна – I що ж менi тепер робить? Людина створена для щастя – I я не можу не любить. Виплекую щасливу мрiю, А гострий сумнiв серце рве... Нi, не кохати я не вмiю, Душа коханням лиш живе... Приспiв: Про тебе Моєї душi сподiвання, Про тебе Всi спомини, мрiї i сни... Для тебе Моє запiзнiле кохання, Смарагди й перлини красунi-весни... Коли нас нездiйсненнi мрії Збивають з вiрної путi, То будьмо мудрі, наче змії, I наче голуби – простi... Та мудрiсть ця вбива надiю, Що щастя з радощами зве... Нi, не кохати я не вмiю, Душа Коханням лиш живе... Приспiв. |