* * * Вело життя мене та*мними стежками. * Ця мова, що я вперше чув ii вiд мами, Менi здавалось: залишилась тiльки в сердцi, Та залунала в повний голос в цьому серпнi. Я пригадаю всi слова цi*i мови, Серед усiх знайду одне, що допоможе Зненацька висловити сни моi i мрii... Моi печалi нездоланнi i надii. Воно прилине теплим промiнем до ганку Чи журавлиним клином в небi на свiтанку, Неясним шуркотом у росянистiм листi А чи мотивом несподiваноi пicнi. Коли ж нi слова не знайду у цiлiй мовi, Вiдгомоню вiдлунням першоi любовi, Щемливим спогадом о тiм, чим серце млi*, О невтiленнiм * невмирущiм, о надii. Дощами вересень печаль мою уми*, Усе даремно и безглуздо без надii. Cибiрський сiчень заморозить бiль у серцi... Ряснiють в липнi полуницi, не у серпнi. Мова Я зрiдка згадую той час, Коли я жив ще в Украiнi. I залишилася вiднинi Лиш мова, що *дна* нас. Вона скрiзь душу мов рiка, Тече i не пита* згоди I не дару* насолоди, А начебто чогось шука, Комусь в душi моiй гука, На що нема* вiдгомону. Хiба сльозу мою солону, Давно вже висохлу, чека? Без жодних планiв i надiй, Без зволiкання, без умови, Тече рiка цi*i мови, Самотнi човники на нiй. А кожний човник * то * спогад Про давнi села i мiста Про нiжний потиск, довгий погляд Несмiлу радiсть або страх. Та рiчка, темна i бурлива В своiй хова* глибинi Секрет, чому я нещасливий, Чого бажа*ться менi. Я, може, навiть здогадався, Чому, почавшись iз струмка, Мене не покида* дар цей, Ця успадкована рiка. Чому вона менi шепоче Ti вiршi, що давно не чув: Про чорнi брови, карi oчi, Що я iх майже позабув, Омрiянi caдки вишневi, Про степ, i море, i шляхи, Про зiроньки у темнiм небi... О, зрозумiло: за грiхи Таку менi обрали кару: Не забувати нi на мить Все те, що втратив i шукаю, Що неможливо не любить... ...Я зрiдка згадую той час, Коли я жив ще в Украiнi. I залишилася вiднинi Лиш мова, що *дна* нас * здесь * замещает украинское "Е", которое пишется, как русское "Э" в зеркпальном отраэении. Ксожалению, на моем компьбтере нет украинского языка. Мзвините! |