Він лежав у лісі, як валун І голову так підвів - Череп, оплутаний павутинням жилок.. У вітрі звіялась і лягла відмерла шерсть.. З глибокого прілого листя, Як з дитячої купелі, його погляд благає: Не підходь, дай побути самому.. У щойно розбудженому лісі Гояться задавнені рани.. Потрощені суглоби зростаються.. М`язи набрякають як дерева.. Пожовклі від морозу очі, Одірвавшись від передніх лап, Знов на обрії бачать векликого зайця.. Молода кропиво – змулуйся над ним, чуєш – Його серце не витримує твоїх скоків.. Ані вашого тягару, перші мурашки, Що так живо видряпуєтесь На цей ледь нагрітий валун.. Він ще може встати і обтруситись.. Або ж зарости крапивою, Як згусток почорнілого снігу.. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
