Зима: Молода була зима. Я тепер стара сама. Холод! Дій як мудрий скульптор! Сніг і лід – предмети культу. Діва: Діва я. Зима – то є чистота, любов дає. Боротьба – чужа, без віри. Відкривай гармоній міри! Весна: Я – весна, пора надій. Благо справ, життєво дій! Білизна троянди – символ. Проза? Ні! Поезій сила! Діва: Почуттям чаруй, краса! Теплота є і роса. Обіцяй ти, поетичність, квітів знак як симпатичність! Літо: Угадай тепер, хто я! Помилка? То страх стояв. Літо я, що золотіє. Сонця блиск, що молодіє. Діва: Диво див – то відпочить! Рими, ритм, – і вірш помчить. І душа, і серце гріють світ казок, що швидко зріють. Осінь: Вічно вчись! То поклик чуть восени, що по плечу. Врожаї – дари без краю. Фрукт і овоч! Вами граю. Діва: Всіх річних часів дух, ас, крила дай, щоб вже не згас щастя жар і знань негайно! Успіх, зліт – мета змагання. |