За стенами негреющая ночь; Потухнет огнь, то засияет снова... А для меня страшней нет всяких порч Не слышать человеческого слова. А знаешь что? И там, среди людей, Оно, как тайна, светится незримо. Они ж не видят участи своей И в непроглядной тьме проходят мимо. *** За стінами холодна віє ніч; Огонь то згасне, то засяє знову... Ах, так давно я чув людськую річ, Що вже й забув земну, звичайну мову. А знаєш що? І там, поміж людьми, Та сама тайна світиться незримо, Але вони не бачать у пітьмі Її своїми бідними очима. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
