*** Заросли ковилою камінні потріскані плити, Сизо мріє бур'ян, мов туман світанковий пливе. Це дорога з доріг, по яких вже не треба ходити, Це дорога до міста, в якому ніхто не живе. Вже багато століть не торкався до неї стопою Подорожній, що йшов відкривати далекі світи. Ця дорога давно перестала вже бути собою, Це – колись повнолюдний, давно пересохлий потік. Тільки іноді кроки її серед ночі розбудять, І дорога зітхне, наче мертві вітри пролетять. То з далеких країн повертаються стомлені люди, Що забули вернутись додому тоді, за життя. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
