Коли відгуркотить, відмучиться, відскаче, Земля усмокче кров пролиту задарма, Я пожалію мовочки, без крику і без плачу Ту половину тих, у кого світло - тьма! Тих, хто майданив й бив себе у груди, Вважав себе найкращим серед всіх, Хто поділив життя на "нелюди і люди" Й судив, карав, палив братів своїх. Я пожалію негрів за їх рабство - Німіти, коли гупа барабан, За їх ілюзію свободи і нахабство Мені насаджувати долю африкан. Я пожалію іудеїв світу, Які чужі на праведній землі, І тужаться замість життю радіти, Від чого помисли скалічені і злі. Я пожалію європейське коло Заляканих страхіттям громадян Російським на пів звіром босим й голим, Що ордами повзе скорити Ватикан. Я пожалію мовочки Вкраїну свою, Яка вже й Україною була... Я пожалію і прощу, і душу заспокою: Добра не знатимеш, коли не бачив зла. Не Бог я, але мушу те прощати, Жаліти блудників, що помацки в імлі. Я є людина, є у мене мати, У мене є земля і діти на землі! 2014р. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
