Доживає віку баба - столітня Графина. Геть не думає про ладан, хоч підлогу слине. Каже: в пекло я не хочу, не хочу до раю, Поки меду в світі ціму ще й ложкою взнаю. Бо тужили кисло-гірко в Сталінську епоху. При застої "хрєн" ложили на життя потроху. Потім дулись з "ускорєньєм" - кравчучку тягали. Та й при Кучмі шербет в роті так і не пізнали. При Ющенку цукор бджолам і трутням скормили. Як нектарив Янукович, кажуть, і не жили... То ж без меду в свому роті мертися не буду, Хай потягнуть із солодким до Божого суду. І тут раптом помирає столітня скорбота... Отакої? Що ж наклала на кінець у рота? Мабуть бабі в її роті аж приторне стало, Як епоху Цукермена виборці обрали... Ми тепер всі в шоколаді з Сяну до дурдому, Навчимося, будьте певні, пижить по-новому! Обіцянки - павутиння, як солодкі пута, Змогли таки супер-цукор аж у кров набути. Ми що порох в світ з’явились, як порох й підемо... Як би так, щоб щось не злиплось, коли в рот кладемо... 2014. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
