Заплаканный автобус… и кино Кривляет сущий мир – дождём умытый Я вижу память – капельки…окно… В осколках прошлого – увы! – разбиты От поцелуев – шок! – горит плечо, Ведь там – от губ твоих! – красны ожоги И та слеза, что по щекам течёт – Теперь – бежит в мои шальные строки… _______ Пусть плачет дождь в Душе – уже! – доколе Моя губа искусана – в любви Пытаюсь словом горечи – без крови Слагать ещё не цветшие стихи! 02. 04. 13 Примерный перевод стиха Любы Игнатовой «Плаче дощ…» Заплакане автобусне вікно Викривлює весь світ, дощем умитий, Я бачу в нім зі спогадів кіно- Осколки пам'яті, на крапельки розбиті... Від поцілунку ще горить плече- На ньому твоїх губ шалений опік... А ця сльоза - не по щоці тече, Вона змиває твій прощальний дотик... І плаче дощ назовні і в душі... Моя губа закушена до крові... І я римую зломлені вірші, З очима нерозквітлої любові... | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
