Тихо, тихо падає листя. Ти тихо сидиш і все споглядаєш. Як тобі добре у тії моменти. Тихо річка тече, й течією несе Твою душу. Тихо хмари пливуть десь по небу за обрій. Ти лежиш і без слів споглядаєш. А на іншому березі тихо полум’я палить Ті тихії дрова, що будинками звались. А десь там тихо злодій повз тебе крадеться І тихо життя забирає в людей. А ось тихо щеня біля тебе скавчить, Тихо просить: «До доми мене заберіть». А ти тихо і тихо за всім споглядаєш. І від тої краси собі думку гадаєш. Тобі тихо у тії моменти в житті. Ніщо не тривожить тихую душу байдужу в пітьмі. 27. 03. 12 | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
