Колись я напишу найкращий вірш у своєму житті. я зачитаю його своєму братові і він із захватом промовить,що кращого він ще не чув. Колись я буду слухати пісні які мені ніколи не набриднуть і колись вони будуть нагадувати мені лише одну хвилину із мого життя, але (чорт)таку до без тями приємну. Колись в поганому настрої я згадаю про цю хвилину і колись лише від цієї згадки поганий настрій залишить мене назавжди. колись я заспіваю якусь гарну пісню тоді коли мені хотітиметься співати,не дивлячись на те де я і чим займаюсь і колись я не думатиму про це,а просто насолоджуватимусь мелодією та звуком свого голосу. Колись я почну розуміти коли краще сказати. а коли мовчки про відчувати все всередині.колись я почну спочатку думати а потім говорити і при цьому говорити на сто відсотків впевнено.колись я побачу чітку різницю між людськими почуттями і колись я зрозумію що я це я і іншою не буду, я зрозумію свою неповторність і кожного дня буду її удосконалювати.колись,в одну хвилину до мене дійде,що критика моєї мами це найкраще багатство,яке треба цінувати. А не ображатися на неї. колись я почну бачити та цінувати істинне прекрасне і колись зрозумію ще що кожна хвилинка мого житяя це і є те істинне. Колись я дозволю собі заплакати при всіх не турбуючись про те що в їх думках я буду «безсилою тряпкою»,але колись коли всі навкруги будуть плакати я візьму себе в руки та будь за що намагатимусь змусити всіх посміхнутись.колись ми з братом почнемо розуміти один одного.як тоді,в дитинстві коли життя від своєї суворості ще не понасаджувало в наші голови мільйон життєвих стверджень та принципів.колись я зможу без тяжких та довгих вагань сказати йому(блін,я так тебе люблю)і просто міцно міцно обійняти.і колись він зрозуміє. Що це правда,просто правда! І в один з таких моментів ми зрозуміємо.яке це щастя що нас двоє і що коли не стане наших батьків ми не залишимось один на один з цим горем,нас буде двоє,двоє,чиє горе ніхто не зможе розділити краще.колись він прочитає це….і зрозуміє все,це писала його молодша сестра,за якою він так сумує,я надіюсь,що він сумує,я хочу щоб він сумував за мною так я за ним,колись він скаже мені це,обов’язково скаже.

Колись коли в мене запитають в чому сенс нашого життя я без вагань зможу відповісти,головне не втратити інтерес до цього життя і колись промовляючи це я не сумніватимусь,я буду широко та щиро посміхатись.

Колись….колись…..колись….

Залишається лише одне питання……….КОЛИ???