Мені наснився твій цілунок, люба, Життєво так, неначе і не спав, Я відчував всім єством ніжні губи, Які ще жоден раз не цілував. Я відчував плечей лякливий треміт, Все існувало мовби у яві: Стрибало серце у солодкій щемі І хмелем щастя било в голові... Відчуй же й ти, як погляд мій палає У сутінках безвісної імли, І, згадуючи сон, тебе питає: “Коли ж він стане дійсністю? Коли?”; Як я в полоні радісної згуби, Мо’ всоте вже очима випивав Твої нестерпно-ніжні, теплі губи, Яких насправді ще не цілував. 2/Х-1983 |