* * * Н.Д Люблю тебе, Моя ти кароока, Моя осіння пісня і журба. Хоч ницне тіло, Дух же так високо, Що не спіймає підлості юрба. Я так високо, що й не відчуваю, Яка між нами пустка й темнотінь, Й як ти зреклася себе — не сприймаю, І як на мене впала з тебе тінь. Моя незнана й мила не-дружино, Ти не моя... Але усе ж — моя. Весна на серці, Хоч на дворі й зимно. Ти в себе вдома, Ну а я, А я Стою нежданим і незваним гостем. Чи геть піти, чи перейти поріг? Весну цілую. А кохаю — осінь І жовтим листом падаю до ніг. (?) |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
