Дуже вузеньку, ще без загати, Згадую, наче ввi снi, Рiчку Чибриж бiля нашої хати, Що розлилась повеснi. Моє дитинство у бiлiй панамцi Бiгає вздовж берегiв I рученята простягує мамцi: — Мамо, я щастя зустрiв! Марно я мрiю: та рiчка i хата Схованi десь вдалинi. Там мене жде посивiлая мати... Гiрко i сумно менi. Мамо, не жди, не вернусь я нiколи, Я вже не той, що колись: В серцi не тi уже мрiї i болi, В душу менi подивись. Нi, вже нехай: я приїду до тебе — В серцi не згасла любов. Нiжно притисну тебе я до себе: — Мамо, я щастя знайшов! 21.XII.1980. Адлер | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
