* * * Не люблю я тебе, Батьківщино, За гендлярсько-лихварські діла. Ти й минуле по вітру пустила І онуків уже продала. Пропила по шинках, що й не мала, Прогула без «жида» й «москаля». А мене яничаром назвала, Хоч сама ж, мов ясир, повела До заморського доброго дяді. Ноу проблемз — ні жить, ні вмирать. Хоч хатинку купуй у Канаді. Та за що? — Вже й тебе не продать. Прийде строк — і я стану землею, Як годиться — разом з усіма. Тільки гірко, що вже не своєю, Бо мого тут нічого нема. 1996. Київ | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
