ВОЛОШКИ СИНІ…. Зацвіли волошки в житі Їм на жаль, не довго жити... Їм, на жаль, не довго жити. –Тільки, поки скосять жито! І зостануться лежати На стерні прив’ялі квіти Нікому їх позбирати, Нікому їх пожаліти. приспів ...А сині волошки дивилися в небо!.. Їх скошену долю жаліти не треба. Дрібнесеньке листя від вітру тремтіло То скошені квіти здіймали вітрила! Через рік, на друге літо Заколосить знову жито Будуть знову в нім синіти, Сині, наче небо, квіти... Знов зостануться лежати На стерні прив’ялі квіти... Нікому їх позбирати, Нікому їх пожаліти! Приспів |