Жагучий біль, пекучий і нестерпний, І кожен рік, і кожен день підряд. Що за один надумав словом "пекло" Назвати той відомий Дантів "ад"? Ні, то не "ад",то пекло. Боже правий! Де ще знайти такі обличчя, де? Тут - коні, що чекають переправи, Не знаючи, що там їх зрада жде. Тут - вершники з очима арлекінів, Тут - пристрасті між вовком та ягням. Тут оживають Брейгеля картини. І називають весь цей світ життям. А я його люблю...Я не звірію, Мов божевільна. Ні, я - просто я. Іду, не залишаючи надію, Щоб увірватись до нового дня... |