Гречкосій та пасічник. Давно було це ще прадід дідові, а той своєму синові малому переповідав. Малий підріс і батьком став. Тепер ось і моя настала черга слухати. Що десь колись в однім селі жив пасічник відмінний. Відомий своїм медом навкруги. Мед пречудовий, такого навіть у раю не знайдеш. Всі раді ласувати смакотою. Од року в рік збирав з полів квітучих він це диво дивне. У травні місяці вже одяглася гронами білого цвіту акація красуня. Край той медом пах всю весну літо й осінь. Та ось з’явився в краї тім гречкосій. Він викупив луги і гречку там засіяв. До пасічника звістка та ще не дійшла, а поле вже буяло дивиною. Бач ніхто ж уявлення не мав, що то за річ і з чим її їдять. Пора настала випускати бджіл, а луки щезли. Пасічник такого жарту не полюбляв та що ж робити пропало все! Ні меду ні доходу. Обурився пасічник та сказав «Побачимо, що будете робить без мого меду». Сховав він вулики в підвал і начебто весни і не було. Тим часом гречка підросла убралась цвітом пречудовим. Проходить літо цвіт опав, а плоду і немає. Гречкосій не міг збагнути в чому річ та нескінченні слав прокляття до пасічника в хату. Ходив у церкву, свічку, не одну, поставив, щоб новий рік став вдалим. Виходячи з домівки бога він тріснувся чолом. Підводе очі аж бач на самому порозі тручи чоло стояв і пасічник. Зустрілися уперше та начебто вподобалися одне одному. Що ж робить? труть мозок, а результату ні якого нема. Стоять і дивляться. Та вмить два роти розтулились і мова майже дружня полилась. - Давай робити діло. Поділимо поле навпіл під пасіку та гречку – обоє кліпнули очима та проказали гарне слово – Згода!!! Скінчилась осінь опале злато вкрилося сніжком. Вже поділили поле навпіл й обоє чекали на прихід весни. Щоб не втрачати часу в цей час плели взуття. Час прийшов зимі спочити. Весна найкраща подружка природи. Дівує молодиця не можна надивиться. Ще трохи позіхаючи деревам в коси вплітає зелень. З одного боку квітне дике поле, а з іншого колише вітер стеблини майбутнього врожаю гречкосія. Пасічник радий що меду більше ніж колись і з цього дня волів носити гречкосію мед. Той ласувати медом полюбляв і з радістю приймав гостинець. Настала черга гречкосія збирати свій врожай. Крупи багато назбирав, що не було й де поскладати. Люб’язність пасічника він не забув, та перші мішки одразу сусідові і передав. Лад запанував у краї дивнім. Йшов час, а пасічник так заприятелював із гречкосієм, що навіть разом ходили на рибалку. Перший завжди пригощав другого медом, а другий першого гречкою. Так вони і жили маючи кожен в своїй хаті в достатку і меду і гречки. |