Бувають часу ті хвилини, Коли самотньо ти живеш, Коли мов дні летять години, А ти собі тихенько йдеш. Навколо тебе рідні й друзі, А ти самотній серед них, Та не у їхній це заслузі, Ти просто губишся між них, Не відчуваєш впливу часу, Життя біжить мов сіра нить. Не розгубитися б одразу, А то й життя отак прожить. У тебе зникли всі проблеми, Та й радості не знаєш ти, Цієї дивної дилеми Потрібно розгадку знайти. Навколо все пусте і сіре, А собі все йдеш і йдеш, І так ходитимеш без міри, Якщо для себе не знайдеш Оту розгадку. Ти – безсилий. Можливо й так, та все ж, Скінчиться шлях отой безмірний, І таки кудись прийдеш. І там візьмеш ти нові сили, І по новому розцвітеш. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
