Край неба. Край неба грає чи палає, Ніхто не знає ,де він є. До нього думка лиш сягає, Зустріне обрій і піде... Він розмаїттям нас вітає, Малює фарби неземні, Він про життя усіх нас знає, Та споглядає на світи. Той край не згубить,не засмутить, Як матір,до грудей кладе, І сяйвом мрії приголубить, До серця ласку піднесе. Край неба,де ти, Може, стежку своїм промінням прокладеш, Ні, мабуть,ти межу малюєш, Та з світу нас ти зведеш. Бо дуже любиш людей грішних, І поступ до дверей ведеш, і лагідним своїм багаттям душам тепло ти віддаєш. До тих дверей,де живе щастя, Де правда,сила і добро, І вказуєш,де слизько,гидко, І ту межу-добро і зло. Край неба,рідний, Прихилися і зупини, Застережи, І різнобарвно відгукнися, І долю людську збережи! |
Положение о Клубе
Сделать стартовой
