Колись давно, в просторах степових, Перетинались рейки двох доріг. Там хутір був. Кіт, пес, коза і тин, Криниця там, травички шовковисті. Отам два інженери-гумористи Цю станцію назвали - Козатин. Де хутір був колись, тепер є місто, Життя кругом вирує, небо чисте. Вокзал козятинський знавці культури Вважають за взірець архітектури. Там яблучка завжди найчервоніші, Дівчатка від усіх найкрасивіші, Горілочки домашні найчистіши, А сало і свининка найсмачніші. Давно колись в співучому відлунні, Під шум гаїв, під співи соловья, Отам вночі у Матері-красуні Дитям жаданим народився я. | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
