Таке звичайне життя-17. 9-та школа * * * Тоня Пащенко готовилась в Германию, В ту, что ныне нет на карте – в ГДР, Подтолкнув и одноклассников к скитанию, Дав ровесникам заманчивый пример. А ее никто не спрашивал желания: Приказали папе – взял под козырек. Раб приказа: безразлично – что Германия, Что Монголия – он отбывает в срок. У военных неожиданны каденции… Левеншусик- друг потерянно грустит… Тлня Пащенко жила у Резиденции… Взгляд девчонки подозрительно блестит. Для подростка перегрузки непосильные – Бьют разлуки по сердцам и головам… Подошла несмело к Лидии Васильевне Попрощаться Тоня… -- Вот… На память… Вам… -- Знак признательности: -- в бронзе композиция. Видим: женщина и девочка – сюжет: «Я и ты»… Прощай, подружка яснолицая! Потерялся, затоптался Тонин след. Годы странствий наше детство затуманили, За туманом даже школка не видна… Где ты, Тоня? До сих пор еще в Германии? Я в Америке, а Родина одна… * * * «Купили» другого синка – З капустою нема ж левади. До того ж i ущерть снiжка. Борис бiлесенький, без вади. -- Це, Владик, твiй молодший брат. Найкращого тобi купили.... – Вiн кинув оком – i назад, До iграшок.... Обох любили... В братiв багато спiльних рис – Впадає це родиннiй клiцi. На рiк й сiм мicяцiв Борис Вiдстав вiд Владика у вiцi. Лашкiвськi друзi помогли – Прислали нянечку – Марiйку. Вони з Марусею втекли З колгоспу – бiльше нiж на «двiйку» Нiхто колгоспне те буття Не оцiнив. Хто мiг – втiкали. Крiпацьке то було життя, Гiрш, нiж за вражої навали. Марiйка з нами прожила, Як рiдна у родинi, поки На нiжки Борю пiдняла. Коли три виповнилось роки, -- Що це?... А це чому? – дзвенiв... У серцi – океан любовi… Ми вiддали обох синiв У дiтсадок круглодобовий. У понедiлок вранцi їх Туди вiдводили «на службу», В субботу ввечерi малих Берем додому. Ми на дружбу Братiв надiялись. Удвох Їм буде легше. У середню Зарахували їх обох В садочку групу... Бредню Турбот буденних опiр лiг На всiх нас тягарем суворим – I на дорослих й на малих. Шкода малих... Та лиш бадьорим Веселим голосом до них Я промовляю в понедiлок, Щоб здогадатися не мiг З них жоден, як отих помилок Тягар щоденно крає нам, Менi й Сашковi-батьку серце. Зате недiлi – лиш синам. Цукерки й фрукти на скатерцi... Улiтку їздили на Прут – Купалися i загоряли. В кiно ходмлм... Поруч тут Центральний парк, де теж бували Ми щонедiлi… Над усе Чудовий наш театр любили. З дитинства хлопчики оце Живе мистецтво захопили У душу – i на все життя... Дивилися усi прем’єри, Думки гострили й почуття Для совiстi – не для кар’єри... Завжди iз нами й чоловiк. Зрiднившись з фотоаппаратом, Вiн кожний крок наш, кожний миг Знiмає... Боря з старшим братом I я – у об’єктивi лиш. Навколо всбди блiци й клаци... Але ж було найцiкавiш, Коли, як справжнiй папарацi, У засiдцi сховавшись, вiн Нас крадькома знiмав зненацька. Про випадок такий один Повiдаю... Доросла цяцька Для нього – фотоаппарат... Преамбула того сюжету -- Полiтосвiта. Влада – кат -- Волiє, щоби їй цю жертву В знак благодiйностi принiс Буквально кожний рiзним чином. Промивку мозку мракобiс Влаштовував: полiтгодинам Повиннi i робiтники I школяри вiддатись щиро Щотижня. В мене – малюки. I що? Дамоклова сокира I надi мною. Тих занять По понедiлкам оминути I я не можу... -- Щось порадь, Сашко, як з тим нещастям бути? -- .—Я бачу вихiд лиш один: Зануритись в полiт-кювету Ще глибше. Замiсть тих годин – Вступить до унiверситету Марксизму-ленiнiзму. Є Цiкавi в ньому факультети. Той унiверситет дає Освiту добру, бо предмети Там тi ж, що їх звичайний вуз Своїм студентам пропонує. Там є iстфак… Вступив – i туз! -- А сам? – -- Й для мене не iснує Альтернативи. Першим я Пройду по цiй полiтстежинi, А друга черга вже твоя! -- Тодi час стартувати нинi! – Два роки – i Сашко диплом Одержав унiверситету. А потiм я за тим добром Вступила теж до факультету Iсторiї… Провчилась рiк... I зараз в розповiдi буде Отой кульмiнацiйний миг... Недiля. Всi на свiтi люди Цей день цiкаво провести Хотять у злагодi з ciм’єю, У парку малюкiв пасти... А я не впоралась з моєю Турботою мiж iншiх справ. I семiнар на факультетi Мене наступним днем чекав. А я нi бе нi ме в предметi – Icторiї ВКП(б). Хто з ким там воював на з’їздi, Хто гiдним виказав себе Закатуванню геть на мiсцi. Недiлю мушу присвятить Серйознiй самоподготовцi. Недiлю ж треба присвятить Малим – i в кожнiй тiй голiвцi, Що прихилилися в цю мить До мене, є нерозумiння. Недiля – як її губить? Я ж– в’язень строгого сумлiння. I знаю, що повинна вчить... Нерозумiння: що зi мною? I той мовчить, i цей мовчить. Непорiвнянною цiною Сiм’я повинна заплатить За вигоди полiтосвiти... Малий тихесенько сидить У мене на колiнах.... Дiти Ще сподiваються на щось. Малий сидить, а старший братик Стоїть, окатий, наче Щорс, I ciпає за мiй халатик. Я: -- Владику, не заважай! Готуюся до семiнару... – Вiн – трохи згодом –сiп: Кiнчай, Мовляв, вдивлятися в примару, Коли чекають два сини. I знову – сiп... Убiк конспекти! -- Куди ж бо пiдем, пацани? В кафе? Бо там смачнi аспекти?... Вони вже знають те кафе На розi Ольги i Шевченка. Як гiсть з якогось Санта-Фе -- Одне таке – дитяче. Сценка: Маленький столик i cтiльцi – За столиком вони – експерти, Морозив рiзних вже знавцi: Бо розрiзняють всi аспекти, Смачного – i дають наказ Справжнiсiнькiй офiцiантцi. Несуть – i їм вже не до нас. Менi лиш залишились танцi Навколо столика й рефрен: -- Берить на ложечку потроху! – Та кожен з хлопцiв – джентльмен. Не завдають переполоху, Неквапно, «ввiчливо» їдять, Смакують, не ковтають швидко. Сприймають мiй урок на «п’ять» -- I не хворiють i не бридко На них дивитися... Менi Дивитися на них приємно: Такi собi малi пани – Поводитись умiють чемно. На них – шляхетностi печать, На сяючих обличчях – врода... По Кобилянськiй погулять – Це особлива насолода. Вони вже знають алфавiт I можуть вивiски читнути. До того ж там – «Дитячий свiт», Його не можна оминути. Вони упевнено ведуть У вiддiл iграшок... -- Дивiться! – Так: рейкова, мов справжня, путь, Маленький поїзд... -- Залiзниця! – Той поїзд по пiдлoзi мчить. Заведена ключем пружина – Його двигун – i вiн бiжить – I кожна на Землi дитина, Та i дорослi, ясно, теж Були б у захватi... Купуєм. Книгарня... Радостi – без меж. Розглядуемо, не марнуєм Тут часу. П’ять берем книжок I повертаємось додому. I кожний крок для нас – урок. Цiкавiсть подолає втому. Яскравi ваблять малюкiв Картинки й лiтери великi. Розпiзнаєм звiрят, жукiв, Казковi полюбляєм книги. Ось рейки складенi у путь. Сашко бере сталевий ключик. Разiв iз десять повернуть – I поїзд iз хлоп’ячих ручок Втiк i кудись собi побiг Пiд зойки й оплески малечi. Навчають й розважають їх Цiкавi й незвичайнi речi. Вiдкрили кубики. Жука Борис побачив на одному – I задзижчав – «ж-ж»... Синка Я заохочую. При цьому Йому показую оту «Жукату» лiтеру... А Владик Її вже знає... Цю мету – Читати – як єврейський цадик- Мудрець -- бажаю досягти Лиш поступово, без насилля. I кубики допомогти, Заповнюючи їх дозвiлля, Чудово здатнi. Хлопчаки Аж поки кубики складали, Взяли тi букви у мозки, В короткi їх слова зв’язали: «Дiд», «баба», «мама», «тато», «дiм», А потiм в речення короткi... Давалось чтиво легко їм... Борис уже в чотири роки Читав книжки для дошкiльнят. Удвох «Мiстечко в табакерцi» Cини осилили – вiват! Назавжди книжка ця у серцi... Ще Боря рахував до ста, Вмiв додавати й вiднiмати – Рiч для малого непроста... -- Допоможи, будь ласка, брате! – I Владик вчив, попомагав... Наш перший завуч Коновалов В мiскВНО комусь у око впав: Йшла школа добре, без провалiв – Беруть в директори його В якусь – не нашу, iншу школу. I Дмiтрiєва самого Взяли -- i опустили долу Натхненне те шкiльне життя, Яке вони удвох тримали. Це не велике вiдкриття: Директор з завучем здiймали Всi справи, настрiй догори Сумлiнно, ентузiастично... Ось, дочекалися пори, Як все змiнилося критично. Шкiльний очолив колектив До справ байдуженький Нiкiтiн. Єгоров тiльки б пив та й пив. Вiн – завуч. Хоч нi пciв нi кицiн Частенько не розглядне хвiст, Якщо заллє горiлку в очi. Єдиний завуч має хист: У гостi йле завжди охоче На день народження. Коли I не запрошують – вiн рветься... Згадаєш: «Чи ревуть воли...» Єгоров у гостях нап’ється – I потiм тим, хто пригощав Дає у рокладi години... Єфремов i мене вмовляв: -- Адже бувають у родини I свята. Запросiть мене... – Завжди вiдповiдаю прямо – Нехай хоч з школи прожене: -- На нашiх святах тато, мама, Синочки – й бiльш нiкого. В нас Не п’ють, а дружньо розмовляють... – Мене, як завжди, любить клас, Батьки повагу проявляють. Можливо б завуч i почав За неслухнянiсть ображати – На захист клас мiй дружно б став. На це Єгоров мав зважати, Iнакше б пнули самого. Вiдносини тому в нас милi... А ось Наталiна його Запрошувала щонедiлi... Всi знали, що i чоловiк Її дивився часом п’яно... -- Ще, завуче, по чарцi?... Iк... – -- Гостиннi дуже ви, Тетяно Свiт Олександрiвно... За вас! – -- То ви дасте менi години?... – -- Дам! Буде ваш десятий клас! – Тверезим не бував i днини. Так сильно полюбляв бухать! В очах – туман i нiс як слива... Характеристики писать На нас – його прерогатива. На перший погляд вiн мене Не зачiпає. Дядько ввiчлив I пальцi вiялом не гне, Неначе навiть доброзичлив. Характеристики писав На мене щоквартально добрi, Їх у мiськВНО пересилав. Та очi в нього як у кобри. Зiницi – жала. Вiн чекав Хвилини слушної – i вколить... Ось завуч запропонував Менi i драмгурток очолить – -- Вам сiмдесят i п’ять дадуть Карбованцiв за цю работу... – А в мене артистична суть, До гри не втратила охоту. «Червоний галстук» -- п’єса є. Я оголошую початок. На оголошення моє З’явились хлопцi, а дiвчаток – Жiночi ролi в п‘єсi грать – Ми з двадцять третьої позвали, У нашу театральну рать – I почали! Не вiдбували, Як кажуть, номер – я й вони На репетицiї охоче Приходили... Минали днi... Та передвiдчуття пророче Якусь тривогу в серце зве... I мiсяць пролетiв. Доплату Одержала... Все ж душу рве Присутнiсть явна аромату Пiдстави, зради... Пролетiв Iще один натхненний мiсяць. I кожен, хто робив, хотiв Одержати зарплату... Витязь Гри справедливої, дивлюсь – Нема за драмгурток доплати. Повинен бути значний «плюс» -- Є «мiнус»: мусила вiддати I за минулий мiсяць дань. Єфремов взяв собi тi грошi За драмгурток – нахаба, п’янь! Я так i знала: був хороший Недовго. Виявилась суть. Я галасу не пiднiмала, Бо не боєць – у каламуть Лихої сварки не втручала Всю школу, вiдступила... Я Зробила вигляд, що нiчого Не трапилося... Нiчия У цiй халепi допомога Той присмак зради не могла б Усунути, вiдсторонити. Огидно, наче їла жаб... I я вже знала, що робити. Грицько i Женя... Тiльки цi Надiйнi й вiрнi взнали друзi Мiй план... На щастя Чернiвцi – Велике мiсто. Цiй подрузi I другу, щоб не ображать, Розповiла i про причину I намiр вiд бiди бiжать... Втiм рiк навчальний чин по чину Я завершила. I була Подiєю вистава наша. I я заяву подала в В мiськВНО – бо виповнилась чаша – В дев’яту школу перейшла, Що бlля унiверситету. А вчителька, що там була – У двадцять шосту... Естафету Перейняли вона i я. Вона зi мною помiнялась – Сюрприз для актуарiя. Вся двадцять шоста дивувалась: Мовляв. все добре в неї йшло – Батьки i дiти всi любили. Якесь iз нею сталось зло? – Мою подругу теребили. Вона розповiла менi. Ми з нею дружбу не ламали. Поблизу жили. Вiльнi днi I свята разом проводжали... Вiд Сталiна, де я жила, Дев’ята школа далеченько. Я навпростець дворами йшла Спортивним кроком так швиденько, Як вистачало тiльки сил. Доходила хвилин за двадцять. За вчительский сiдала стiл... День, другий, щоб адаптуваться – I я у школi вже своя... Директором – Адам Iльчишин. Його сiм рокiв знаю я. Ми спогадами серце тiшим, Як працювали в облВНО. Я – секретаркою у кадрах, А вiн iнспектором... Воно Й допомогло...Iнакше – злам, крах. Здружив нас творчий ланцюжок, Суспiльна праця повз утому: Вiн був партiйний ватажок, Я – активiстка мiсцевкому. Вiн мовник й математик сам. I з Парахонським кiлька рокiв В сусiдствi працював Адам Свiт Александрович. Урокiв Тодi вiн учням не давав. Лиш теми для фiнальних творiв В десятих класах пiдбирав, Диктантiв тексти, теми зборiв. А Парахонський в той же час Шукав для iспитiв задачi. Це так тодi робилось в нас. Обидва принциповi з вдачi. У претендентiв на медаль Вони перевiряли твори. I, непiдкупнi наче сталь, I, неприступнi наче гори, Медалi назначали тим, Хто заслуговував насправдi. Та час прийшов i цим двоїм Пiти вiд кабiнетних справ в тi, Де школяри i вчителi, Живi, не в статистичних звiтах. Учитель, вчитель – сiль землi! Потрiбний всiм як вдих i видих. Директор школи – ватажок... Пiшов директором в дев’яяту Iльчишин, а його дружок Пiшов на завуча посаду В житлово-комунальний наш Солiдний технiкум. В дев’яту Принесла досвiду багаж. Люблю оту роботу кляту... В дев’ятiй почала дружить З Руснак Полiною. Полiна Свiт Олексiївна... Служить Найвiдданiше. I родинa Шкiльнa їй вдячна назавжди: Чудова вчителька й подруга. Був сенс менi прийти сюди, Якщо добавила до круга Надiйних друзiв i її... Укр. мова i лiтература В дев’ятiй, як i скрiзь, мої Вона – рос.мови креатура. Полiна близько нас жила З сестрою... Червоноармiйська - Спокiйна вулиця була З базаром. Справдi, дуже близько... А Лiда, Полiна сестра, В бiб. технiкумi ще студентка... Попереду iще пора, Коли на вiршi не Шевченка, А Вєнцимєрова вона Звернула трепетно увагу – I почалася мовчазна Не схожа зовсiм на розвагу Поета вахта. Ще сама Вона не вiдає, якою З душi поета i ума Зiйшла могутньою рiкою Поема про моє життя, Якiй вона – першопричина. Ще взнає... Точне вiдбиття Моєї долi – трудна днина В поета – сам її обрав... -- Ну, що: додому? -- Так, Полiно... – -- Як, пiшки? -- Пiшки! – Ловим гав -- Йдемо додому вже повiльно, Про все говоримо й само Собою гарну Резидентську Будову бачимо. Йдемо Повз довгуУнiверситетьську, Обвуглений стоїть каркас Будови гарної... Руїна – Колишня синагога... Нас Принiчує ота картина. Центральна... Через площу цю Крокуємо на Кобилянську. Вже вiд оксiду вуглецю (За цiсаря) колишню Панську Мiськрада захищає. Лиш Тi авта, що в крамницю вироб Привозять, а будь хто – облиш Як генеруєш автовихлоп, По Кобилянський пiшки йди! Не можна на машинi мчати... Крокуємо. Туди й сюди В крамницi радi зазирати – З грiшми – це насолода... -- Глядь, Купила знов книжки! -- Купила, Малятам щоб було читать. -- То в них вже попереднiх сила! – -- Привчили братикiв ковтать Книжки, тепер що з цим поробиш? -- Що ж, як навчилися читать... -- Зайдiм до гастроному... -- Ловиш Вiдраду: можемо купить Чудовi, якiснi продукти – Щоб їсти що було i пить – Чай, каву... -- Ах, ти, ох, ти, ух ти! – Ковбаси, масло, хлiб, м’ясце.... Мicцевi овочi та фрукти – На ринку – кожен знає це... Несеш – не вiдчуваєш рук ти... Дружу з Єгенiєю. Нас I вчительська стезя з’єднала, Жiноча спiльна доля й час. Про Женю Буїну писала... Директорствує чоловiк – Єгенiї у дiтбудинку. З «дев’ятики» поверни за рiг – I дiтбудинок. А щербинку У долi i життi сирiт «Дев’ятка» згладжує – та школа, Куди заходять до ворiт Юрмою – i тодi довкола Панує тиша й спокiй... Так, Тi що ростуть у дiтбудинку В яких у долi явний брак Тепла i ласки, цю щербинку Перекладають на мiщан... -- Вiн з дiтбудинку! – Це як жупел. Мовляв. з них кожний – хулiган! Куди ж дiтей? Гордiїв вузол... А Буїнiв сiм’я жила В ту добу на Орджонiкiдзе. -- Вiтаю. Ось, з дiтьми прийшла! – -- Ласкаво просимо! – -- Чи кiт це Пронявкав? Дiти, вас не чуть, Вiтайте голосно, це друзi! – Ну, у садочук, cливи ждуть – Дозрiли першими в окрузi… -- I дiтлахи, як тi коти, Облазять у садочку сливи... -- Оцей рецепт чи знаєш ти?... – I ось вже аромат дражливий Iз кухнi нашої пливе... Сашко тишком фотографує, Покуштувать оце нове Бажає. Аромат нервує. Сiм’я у Женi чимала. Готує дешево i гарно Бажаю, щоби так могла I я. Я вчуся – i не марно. З Грицьком стрiчаємось тепер На конфернцiях лиш зрiдка. Вiн обережний, як сапер. Чекicти не шукають свiдка – Сексотiв всюди через край Й на бiйку з космополiтизмом, Єврейський вчителю, зважай -- Кремлiвським, сталiнським фашизмом. Шкiльний тимчасом колектив Пiднявся також на котурни. Директор школи доручив Вести гурток лiтературний. -- Мета: знайомити дiтей З новинами лiтератури, Перетворити на людей Духовних, вищої культури. – Таку роботу я люблю -- В гуртку читати вiршi разом, I я її не вiдхилю. Лiтити – не лежати плазом. Поети... Кожного життя Багаттям крiзь iмлу свiтило. Ось стiнгазета. В нiй стаття. Як щиро дiвчинка хотiла Свої натхненнi почуття Найкраще виразити в словi!… Поети... Крiзь усе життя Ми несемо отi чудовi, Чарiвнi пам’ятнi рядки... Ми конкурси читцiв проводим, Вчимо напам’ять залюбки I переможцiв нагородим Призами... А до рiзних свят Лiтмонтажi завжди готуєм. Батьки у захватi – вiват! -- I керiвницi аплодуєм! – Даю складнiшi завдання: На рiзнi теми добирати Творiння... Шоб не навмання, Доводилося поринати У творчiсть глибше -- i частiш Шукати у бiблiотецi Цiкавий, незвичайний вiрш. В журнали заглядали, де цi Творiння можна розшукать. Надибали в одному п’єсу. -- Бажаємо пiдготувать Виставу. – Море iнтересу... Ми прочитали – перший крок Тк п’єсу вголос... -- Дуже гпрна! – Розодiлили ролi... Шок! Не я уже тоталiтарна – Гурткiвцi. Рiшення таке: В садку стрiчатись щонедiлi. Бажання є в усiх палке... Борис iз Владиком зрадiли, Бо i для них, для дошкiльнят, Є в п’єсi пiдходящi ролi. Всi знають: краще за малят Нi радощi нiхто нi болi, Хоч i заслужений артист, Не передасть i не зiграє/ До гри в дiтей безмежний хист I гра малих нам серце крає. Спочатку помагав суфлер. А потiм всi слова завчили... -- Не помиляйся вже, мон шер! – Вже дiти у тiй п’єci жили... У Борi ролька та була В життi i перша i остання. А Владика ще привела Пiзнiше пристрасть театральна У напiвпрофесiйний «ТРАМ», В якому молодь робiтнича Себе шукала. Вiн i сам – Бо доля до мистецтва кличе, Як молодь робiтнича та Грав залюбки у водевiлi «Вiд серця нiжного бiда» За Сологубом... Кудрi бiлi... Вiн для молодших Владислав Свiт Олександрович... Так cумно: Бо вiн дорослим надто став... Талановито i розумно. Зiграли... Владикова роль -- Золотникова – i яскрава Й дотепна. Справдi, вiн – король! I Владику i «ТРАМ»’у – слава! Я двiчi бачила оту, Багаторiвневу виставу. Чи вiдчувала гiркоту, Що власну артистичну славу Недоодержала в свiй час? Забудьмо. Вже ростуть онуки. Вони зiграють всi за нас Незiгранi дiдами «штуки»... З виставою гастролював «ТРАМ»... Оплески -- високiй марцi. В Тверi примiщення займав Театр просторе в «Пролетарцi» -- В Тверi всi знають цей палац... Та я захоплююсь, пробачте... Що ж, перекреслимо абзац... -- Жовтневе свято… I глядач те Очiкує творiння вже. -- «Дев’ятка» у ажiотажi. - Продемонструємо... -- Невже?... – Сквер... В театральнiм антуражi Такого реквiзиту брак. На сценi – клумба. Свiжi квiти Ми закрiпили так i сяк. Розсипали травичку дiти По сценi… -- Добре. Де ослiн? Несiть його мерщiй на сцену. Де другий? Третiй?... -- Ось же вiн! -- Гаразд. Всi по мiсцях! – Антену Душi настроїмо на старт! -- Ось на ослонi двi «бабусi» -- Гурткiвки в гримi… I… вiват! Вистава у сучаснiм дусi Cподобалася вчителям, Батькам, директору. Найбiльше – Малим й великим школярам. Cпiймав зiрчаний слави хмiль вже I Борю з Владиком. Вони Обидва грали як народнi Артисти! -- Кланяйтесь, сини! – -- Ми кращими були сьогоднi! – -- Для мами -- завжди кращi, ceр! – У Всесвiтi i всiй окрузi... -- У хлопчикiв моїх тепер Знайшлися мiж cусiдiв друзi. Хто? Яша з Гришею. Вони Точнiсiнько такого ж вiку, Як нашi iз Сашком сини. Ось у садок вiдкрили хвiртку – I Боря з Владиком мерщiй До друзiв з дому вибiгають. Хто цар по ролi, хто Кощiй – В казкових персонажiв грають... В будинку номер тридцять шiсть Живе сiм’я Грицька i Яшi. Малим не пити б i не їcть – Лиш гратися. Вони i нашi – I влiтку в нашому садку, Коли ряснi черешнi й сливи, I взимку грати на снiжку Чудово. Дiтлахи щасливi. Збiгають з хати знов i знов, Садок їх iнтересiв сфера. А п’ятим в цей гурток вiйшов Iще один сусiд – Валера, Що старший Владика на рiк. I те, як дiти виростали Знiмав на фото чоловiк. Днi, як лелеки вiдлiтали. Черешнi квiтнуть навеснi, А влiтку, ясно, достигають. I зрозумiло i менi I всiм, що хлопчики сягають До них, звичайно, не з землi. Я дозволяла на дерева Заоазити -- i до iмли Вони всi набивали чрева Смачним. I маму пригощать Черешнями не забували. Пiзнiш – на сливах шелестять, Коли i сливи дозрiвали. Такий був незвичайний сорт: Зеленi, але вже солодкi! Цi сливи – начебто акорд Прощальний дарять самородки Фруктовi в нашому садку, Сигналячи, що час до школи Пiдходить старшому синку... Лякати школою? Нiколи! Росли хлоп’ята – i до них В свiй час i домiно приходить I шашки, шахи... Ось i миг, Коли турбота – заохотить Малих до школи. А у нас Нема її за умовчанням. Давно вже просяться у клас I просто марять тим навчанням. За нашим садом є стiна, Оштукатурена й висока. А що приховує вона? – Цiкавиться малечi око. Вони залазять на стiну. За нею – фабрика цукерок. Запропонуйте хоч одну! – Таємна мрiя... Закапелок Вже нецiкавий дiтлахам. Цiкаво знати, що за муром. Ось дерево. Його гiлкам -- Дать цим нестриманим натурам Можливiсть вилiзти на мур. Грицько i Боря там сидiли... Я виконала звичний тур З роботи... -- Дiти, де ви?— Вмiли Ховатись в хатi i дворi. Та схованки вже їхнi знаю... Нема... Де дiти? Нагорi На мурi. Чи я хлопцiв лаю? Наказую iти униз. А в них цукерочки у жменях. Ласують... -- Хто це Вам принiс? -- Фабричний дядько – у кишенях... – -- Кидай цукерочки менi – Пiймала їх двома руками. -- Грицько, кидай! – Чи скаже: «Нi!»? Теж кинув. Дерево з гiлками – Як добрi сходи. Унизу Я их вiдчистила вiд пилу. Чи зобразити їм грозу? Не буду! Втрималась насилу. Лиш заказала залiзать На мур... -- Не можна так багато Цукерок їсти. Пригощать Твого i Гришиного брата Ви ж не забудьте, Тарзани, Коли повернуться зi школи. На мур не лазьте пацани. Полiзете iще? -- Нiколи... – Рiк двi п’ятiрки нic синку. Яснiше: був п’ятдесят п’ятий. Була проблема: у яку Нам школу первiстка писати? Поблизу чоловiча, та, Де я навчала, двадцять шоста. Ось двадцять третя, де мета – Приблизити до Мови... Просто Напроти: перейди проспект... Якраз у цьому вся проблема. Безпеки базовий аспект – Незграбна транспортна система: Трамваї i потiк машин. Проспект малим не подолати. -- В четверту школу пiде син! – Рiшуче слово каже мати. Чому в четверту? Бо вона За рогом, перейти провулок – Безпечнiше для пацана. Ще не гудiла наче вулик, Коли записувать синка Пiшов туди поважний батько: Зразкова школа та мiська – Елiтна – i завжди багацько Бажаючих своїх малят В найкращу школу записати. Та батька ж знають – буде лад. З ним директриса розмовляти З усiм решпектом почала. (Решпект Сашковi -- наче графу). Папери Владика взяля I…теку сунула за шафу... Пообiцяла: буде вчить Синка заслужена Софiя Андрiївна... I ось вже мчить Цей вересень... Моя надiя На Владика: не подведе – Чудово справдилася. Хлопчик В навчальних справах клас веде – Вiдмiнно вчиться мiй горобчик. Вже в вереснi взяла хлоп’ят Наставниця Софiя Бабич, Тих, що вже вмiють i хотять Читати – чим iще привабиш? – В бiблiотеку повела, Врочисто в неї записала – Немов у шляхту прийняла. Синок вже й сам читав чимало, Ну, а записаний в читцi, Став читачем повномасштабним. Дарма питать мене, чи цi Прийоми вчительки я к зграбним Вiдношу. Так, це й справдi клас Досвiдченого педагога, Що схвалення дiстав вiд нас, Батькiв-колег... Комусь вiд Бога Дається професiйний хист... Софiя Бабич дуже вмiло До душ малих будує мiст. Яскраво i натхненно вчила. Дicтався «Ключик золотий» В той перший день в бiблiотецi Cиночку. Матiнко, радiй: Синок читає радо... Де цi Наївнi i cвятi часи... Сашко зробив синочку парту, Й поличку, де тримати всi Пiдручники в порядку варто I зошити... Синок дiстав Своє робоче перше мiсце. I прикладом чудовим став Для Борi… Радо нiс це Призначення серйозний брат. Вiн готувався самостiйно До школи що нi день... Вiват! «П’ятiрками» його постiйно Софiя Бабич вiдзнача. Такий ориентир для Борi – Ще в дiтсадочку дитинча Молодше... Як iз старшим в зборi, Борис цiкавиться: -- Що вчиш? – I сам вивчає потихеньку... -- Ще встигнеш, хлопчику, спiшиш? – Спiшить порадувати неньку. Весна. Шкiльний скiнчився рiк. Щасливий переддень канiкул. Пiшов без зошитiв i книг У Школу Владик... -- Ось матрикул... – А в ньому: «пять», i «п’ять», i «п’ять»... Двi фотокартки: Владик с класом Й серед вiдмiнникiв. Читать Беру листiвочку тимчасом. Педагогiчний колектив Батькам висловює подяку... Вiдрада мамi вiд синкiв. Дай, Боже, їм вiдраду всяку! Роздiл п’ятадцятий.НСШ-24 * * * Белла Файнгерц запевала в хоре. Голосиста, из шестого «Б». Так поет с сиянием во взоре. Музыка дана ей по судьбе. Отзвенев финальными фермато, Хор закончил. Занавес. Вперед Перчик-Фефер вышел фатовато. Он вниманье публики берет. И пока стихи читает Перчик, Лидия Васильевна – улет! --, Беллу (образцовый пионерчик) – Переодевает – и народ Через миг ее увидит в танце, Украинском страстном гопаке, Алые сапожки в ярком глянце, Ленты в изумительном венке. Занавес... Учительница снова За секунды с Беллы весь наряд. Стягивает. Беллочка готова Петь с сестрой в дуэте. Дикий взгляд У народа: только ж танцевала... Отпоет едва свое дуэт, Беллу вновь в два счета раздевала. Лидия Васильевна... О, нет! Это же мираж, так невозможно! Публика глядит во все глаза: Беллочка в купальничке вельможно Выступает с лентой, егоза! За минуту снова превращенье. И молдавский хора-хоровод – Средь танцоров глаз ее свеченье -- В новый вовлекает оборот Публику... Как время быстротечно... Белла рядом с нами в США. Нам она еще споет, конечно. Ну, а танец с лентой? -- Тихо, ша!... (Далi буде) ї | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
