"У вирій", - благає душа від нудьги, Щоб сонця напитися з миски. Набридла вже туга,що вкрила луги. В деревах - оголеність кістки. І начебто мариться дівчини стан, Що берегом моря гуляє. Невтомленна хвиля,весела й проста, Шепоче,шепоче без краю. І я в тому морі, неначе дельфін, Пірнаю в прозорую воду, Щоб перли дістати із самих глибин. Вони ж - як той дівчини врода! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
