Займеться осінь жовтим вогневієм, І запалає ліс в його вогні. Хіба ж словами вимовить зумієш Про ті ліси - принадні і сумні... Вже листопад червону стелить постіль. Вже задрижить від холоду зоря... Зими майбутній ледь помітний посміх У інеї привидиться здаля. Зими не бійся. Ще вона далеко - Холодна і свавільна над усе... Іще до зір усміхнений лелека На крилах їсти-пити піднесе... Пречисте небо геть зажуравлилось. Щасти їм, журавлям, на чужині! За них вже й небо Богу помолилось. А може, так наснилося мені... Кривавим листям плаче й плаче осінь. За сльози ті їй всі дощі пробач, Всі недоречні вранішні морози! Яка ж краса - кленовий тихий плач! | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
