Ми неначе дві зорі у небі, Розділяє нас Чумацький шлях. Не сумуй коханий мій, не треба, У моїх ти залишився снах. Я тебе кохаю, розумієш? Так кохаю, що не маю слів, Розказать про це... А чи зумієш Ти почути мого серця спів? Я зберу в торбинку поцілунки, Вузлика на пам’ять зав’яжу. Ні! Мені не треба подарунків... Прощавай, коханий, - лиш скажу. Ось квиток і поїзд вирушає, У останнє міцно обнялись... Прощавай, сказав! Та ти не знаєш: Я чекала твого: «Повернись!». | 
Положение о Клубе
Сделать стартовой
